Докази

ДО́КАЗИ — одержані у встановленому законом порядку від­повід­ними органами фактичні дані, що містять інформацію, необхідну для правильного виріше­н­ня кримінальних, цивільних та інших судових справ. Процесуал. джерелами, що містять Д. у кримін. справах, є показа­н­ня свідків, потерпілих, пі­до­зрюваних, обвинувачених, під­судних, засуджених, поясне­н­ня позивача, від­повід­ача, висновок судової екс­пертизи, поясне­н­ня екс­перта, речові Д., документи, протоколи слідчих і судових дій. При об­ґрунтуван­ні процесуал. рішень ді­знавач, слідчий, прокурор і суд зобовʼязані посилатися на Д., а не тільки на їхні процесуал. джерела. Змагальність сторін та свобода в на­дан­ні ними судові своїх Д. і в доведен­ні перед судом їх пере­конливості — одна з осн. засад судочинства (ст. 129 Кон­ституції України). За від­ноше­н­ням до об­ставин, що під­лягають доказуван­ню у кримін. процесі, Д. поділяють на прямі й непрямі (побічні). Прямі Д. без­посередньо вказують на об­ставину або на її від­сутність, а непрямі — опосередковано. Стосовно пі­дозри та обвинуваче­н­ня у вчинен­ні злочину, об­ставин, які обтяжують або помʼякшують від­повід­альність, Д. класифікують як обвинувальні та випра­вдальні. Перші Д. вказують на те, що злочин вчинено саме цією особою, а також на наявність об­ставин, які обтяжують її від­повід­альність. Випра­вдал. Д. свідчать, що злочину не було або вона (особа) до цього не­причетна, чи є об­ставини, які помʼякшують її від­повід­альність. Прямий випра­вдал. Д. — алібі. За джерелом одержа­н­ня ві­домостей про факти, за характером формува­н­ня Д. та їхні джерела бувають первин­ними (першоджерелами — показа­н­ня очевидця, оригінал документа) і похідними. Якщо свідок дає показа­н­ня з чужих слів — це похідний Д., як і копія документа. У цивіл. справах законом встановлено пʼять процесуал. форм одержа­н­ня факт. даних: поясне­н­ня сторін і третіх осіб, показа­н­ня свідків, письм. Д., речові Д., висновки екс­пертів. Процесуал.-правовий статус сторін мають заявники та зацікавлені особи у справах, що виникають з адм.-правових від­носин, і у справах окремого провадже­н­ня, а також ін. особи, які беруть участь у справі. Вони дають усні та письм. поясне­н­ня суду, в яких міститься інформація про факт. дані, одержані унаслідок особистого спо­стереже­н­ня або від ін. осіб і мають значе­н­ня для правил. виріше­н­ня справи. Тому поясне­н­ня таких осіб є засобом доказува­н­ня. У судовій практиці в цивіл. справах допускають роз­шире­н­ня кола засобів доказува­н­ня. При необхідності суди можуть прийняти як письм. Д. документи, одержані за допомогою електрон­но-обчислюв. техніки. З урахува­н­ням думки осіб, які беруть участь у справі, суд може також досліджувати по­дані звуко- та ві­деозаписи. Одержа­н­ня і дослідж. доказової інформації та засобів доказува­н­ня (змісту і процесуал. форми Д.) повин­но здійснюватися у встановленому законом процесуал. порядку, який є процесуал. гарантією всебіч., повного та обʼєктив. зʼясува­н­ня дійс. об­ставин справи, прав і обовʼязків сторін. Поруше­н­ня процесуал. порядку одержа­н­ня і дослідж. Д. знецінює їх, призводить до втрати ними властивостей і значе­н­ня Д.

Завантажити статтю