Докази - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Докази

ДО́КАЗИ – одержані у встановленому законом порядку відповідними органами фактичні дані, що містять інформацію, необхідну для правильного вирішення кримінальних, цивільних та інших судових справ. Процесуал. джерелами, що містять Д. у кримін. справах, є показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених, пояснення позивача, відповідача, висновок судової експертизи, пояснення експерта, речові Д., документи, протоколи слідчих і судових дій. При обґрунтуванні процесуал. рішень дізнавач, слідчий, прокурор і суд зобов’язані посилатися на Д., а не тільки на їхні процесуал. джерела. Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх Д. і в доведенні перед судом їх переконливості – одна з осн. засад судочинства (ст. 129 Конституції України). За відношенням до обставин, що підлягають доказуванню у кримін. процесі, Д. поділяють на прямі й непрямі (побічні). Прямі Д. безпосередньо вказують на обставину або на її відсутність, а непрямі – опосередковано. Стосовно підозри та обвинувачення у вчиненні злочину, обставин, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, Д. класифікують як обвинувальні та виправдальні. Перші Д. вказують на те, що злочин вчинено саме цією особою, а також на наявність обставин, які обтяжують її відповідальність. Виправдал. Д. свідчать, що злочину не було або вона (особа) до цього непричетна, чи є обставини, які пом’якшують її відповідальність. Прямий виправдал. Д. – алібі. За джерелом одержання відомостей про факти, за характером формування Д. та їхні джерела бувають первинними (першоджерелами – показання очевидця, оригінал документа) і похідними. Якщо свідок дає показання з чужих слів – це похідний Д., як і копія документа. У цивіл. справах законом встановлено п’ять процесуал. форм одержання факт. даних: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письм. Д., речові Д., висновки експертів. Процесуал.-правовий статус сторін мають заявники та зацікавлені особи у справах, що виникають з адм.-правових відносин, і у справах окремого провадження, а також ін. особи, які беруть участь у справі. Вони дають усні та письм. пояснення суду, в яких міститься інформація про факт. дані, одержані унаслідок особистого спостереження або від ін. осіб і мають значення для правил. вирішення справи. Тому пояснення таких осіб є засобом доказування. У судовій практиці в цивіл. справах допускають розширення кола засобів доказування. При необхідності суди можуть прийняти як письм. Д. документи, одержані за допомогою електронно-обчислюв. техніки. З урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд може також досліджувати подані звуко- та відеозаписи. Одержання і дослідж. доказової інформації та засобів доказування (змісту і процесуал. форми Д.) повинно здійснюватися у встановленому законом процесуал. порядку, який є процесуал. гарантією всебіч., повного та об’єктив. з’ясування дійс. обставин справи, прав і обов’язків сторін. Порушення процесуал. порядку одержання і дослідж. Д. знецінює їх, призводить до втрати ними властивостей і значення Д.

М. Й. Штефан

Стаття оновлена: 2008