Докшицер Тимофій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Докшицер Тимофій Олександрович

ДОКШИ́ЦЕР Тимофій Олександрович (13. 12. 1921, м. Ніжин, нині Черніг. обл. – 16. 03. 2005, Вільнюс, похов. у Москві) – трубач, педагог. Проф. (1971). Нар. арт. РРФСР (1976). Лауреат Всесоюз. конкурсу виконавців на духових інструментах (Москва, 1941, 3-я премія), Всесвіт. фестивалю молоді та студентів (Прага, 1947, 1-а премія). Закін. Моск. муз.-пед. ін-т ім. Гнесіних (1950; кл. труби М. Табакова), консерваторію (1957; кл. диригування Л. Ґінзбурґа). Профес. концертну діяльність розпочав 1937 у балалаєч. оркестрі Центр. будинку Червоної армії у Москві. 1941–45 – трубач зразк. оркестру Моск. військ. округу; 1945–83 – соліст, 1957–59 – асист. диригента Великого театру у Москві; водночас від 1954 – викл. Моск. муз.-пед. ін-ту ім. Гнесіних. Від 1990 – у Вільнюсі. Від 1991 проводив курси майстерності у муз. навч. закладах США, Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії. Учасник міжнар. форумів трубачів. Для Д. вітчизн. і зарубіжні композитори писали музику, яка стала класикою світ. літ-ри для труби. Створив концерт. репертуар, який виконують трубачі різних світ. шкіл. У репертуарі – твори Й.-С. Баха, Й. Гайдна, А. Вівальді, Д. Шостаковича, М. Вайнберґа, Р. Щедріна, А. Ешпая, О. Пахмутової та ін. Інтерпретації Д. стилістично точні, своєрідні, авторизовані; концерти Й. Гайдна, І. Гуммеля, О. Арутюняна звучать з його каденціями. 1993 нім. фірма «Симфонік» випустила нову модель труби під назвою «Тимофій Докшицер».

Пр.: Метод комплексных занятий трубача. 1994; Романтические картинки: Этюды для трубы. 1994; Из записной книжки трубача. 1995; Трубач на коне: Мемуары. 1996; Лаборатория трубача: В 2 т. 1997; Путь к творчеству. 1999 (усі – Москва).

Літ.: Эрмлер М. Труба solo // Сов. музыка. 1969. № 6; Ивашкин А. Записки Тимофея Докшицера // Муз. жизнь. 1973. № 18; Селянин А. Новые пластинки Т. Докшицера // Там само. 1981. № 22; Руденко Л. Трубач на коні // Євреї в Ніжині: Наук. зб. Ніжин, 2001; Онищенко Н. Пам’яті видатного трубача // Уряд. кур’єр. 2006, 7 квіт.

Н. П. Онищенко

Стаття оновлена: 2008