Долерит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Долерит

ДОЛЕРИ́Т (від грец. δολερός – оманливий; названий за макроскопічну схожість з діоритом) – магматична гірська порода, складена плагіоклазом (від бітовніту до андезину), моноклінним піроксеном, олівіном, титаномагнетитом. Структура Д. офітова (долеритова), пойкілофітова, інтерсертальна. Існують різновиди від склуватих до повнокристалічних, від тонко- до крупнокристалічних, текстура від масивної до пористої. Колір темно-сірий до майже чорного. За мінерал. складом розрізняють олівіновий Д. (30–55 % осн. плагіоклазу, до 20 % моноклін. піроксену, 5–15 % олівіну), власне Д. (45–65 % осн. плагіоклазу, до 50 % моноклін. піроксену, 2–5 % олівіну залізистого), лейкодолерит (до 60 % осн. плагіоклазу, до 30 % моноклін. піроксену, кварцу, гранофіру, 0–2 % олівіну). У Д. може бути присутнім склуватий мезостазис (до 30 % об’єму породи). Містяться як у складі інтрузивів, так і ефузив. покривів. Жильні, дайкові та ін. субвулкан. тіла часто представлені також і типовими базальтами. Варіації хім. складу олівін. Д. нормал. лужності (%): SiO2 – 46–49; TiO2 – 1,0–2,5; Al2O3 – 12–17; Fe2O3 – 0,5–11; FeO – 4–14; MnO – до 0,3; MgO – 7–15; CaO – 6–13; Na2O – 1,5–3,5; K2O – 0,1–2; P2O5 – до 0,6. Сублужні Д. вміщують титанавгіт, біотит, лужні польові шпати та підвищену кількість лугів (особливо калію). Разом з базальтами широко розповсюджені в складі трапових формацій на континентах, а також у складі океаніч. кори та острів. дуг. На тер. України Д. входять до вулкано-плутоніч. асоціацій волин. серії венду Волино-Поділля та пізнього девону Доно-Дніпров. грабену. Використовують як буд. і облицювал. матеріал, сировину для кам’яних волокон, виготовлення пам’ятників.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2008