Должицький Леон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Должицький Леон

ДО́ЛЖИЦЬКИЙ Леон (20. 03. 1888, Львів – 20. 09. 1965, Краків) – живописець. Закін. Львів. учител. семінарію (1907), навч. у Краків. АМ (1907–12; викл. Ю. Мегоффер, Ф. Рущиць, Ю. Унєжицький). 1912 перебував у Парижі, де цікавився творами імпресіоністів, П. Сезанна й кубістів. Від 1912 – викл. Станіслав. (нині Івано-Франківськ), від 1917 – Львів., 1918–19 – Борислав. (нині Львів. обл.) г-зій. Чл. мист. об’єдн. «Формісти» (1917–22), організатор першої виставки формістів у Львові 1918. У 1920 виїхав до Познані (Польща), де став співзасн. мист. групи «Пластика» (1925). Від 1946 – викл. у Вроцлаві, від 1949 – проф. Краків. АМ. Учасник худож. виставок у Львові (1914–32), Станіславі (1913). Персон. – у Львові (1918). Малював олійні, темперні, акварел. фігурні композиції, портрети, краєвиди, натюрморти; виконував дереворити й літографії. Творчість Д. до 1916 перебувала під впливом франц. імпресіон. та постімпресіон. живопису, з декор. сполученнями кольор. плям («Приятель», 1911; «Старий», «Міський пейзаж», «Скульптор», усі – 1914). Від 1916 перейшов до формізму, використовував посилену експресію лінії та кольору, ритміку композиції. Узагальнені, іноді геометризовані силуети фігур і предметів обводив підкресленою, динам. контур. лінією, площини заповнював чистими, контраст. барвами («Розмова», «Дівчинка», «Більярд», усі – 1917; «Автопортрет», «Сад», «Дерева», усі – 1918; «Косар», 1920, «Золота Венера», 1921, «Скорботна», 1922). Після 1925 інтенсивність худож. виразу його картин зменшилася, ритміка ліній та кольор. плям стала більш спокійною. Роботи зберігаються у музеях Польщі.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2008