Долинський Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Долинський Іван

ДОЛИ́НСЬКИЙ Іван (1852 – 05. 04. 1916, Львів) – архітектор, живописець і педагог. Батько В. Долинського. Закін. Львів. тех. академію (1877). Вивчав декор. живопис (1879–80) у Відні, Італії та Франції. 1881 повернувся до Львова. Від 1886 – правомочний арх. у Львові та Стрию. 1900–12 – проф. Львів. худож.-пром. школи, де на відділі буд-ва викладав засади проектування та конструкцій, а також рисунок і каліграфію. Займався відбудовою м. Стрий після пожежі 1886, спорудив низку житл. кам’яниць та відновив парафіял. костел, використовуючи елементи неороман. стилю. У Бродах на Львівщині збудував 1891 будинок г-зії (співавтор арх. Б. Бауер). У Львові зводив житл. та громад. будинки. 1886–1900 оригінально трактував напрями арх-ри історизму. Брав участь у конкурсі проектів на будинок Львів. худож.-пром. музею (1890). Спільно з Б. Бауером спорудив 1893 у неоренесанс. стилі з використанням поливної цегли будинок міської школи ім. С. Конарського (нині середня школа № 55 на вул. С. Бандери, № 91); на Заг. крайовій виставці 1894 поставив дерев’яні павільйони зі стилізацією у різьбленні нар. орнаментів: музичний, спілки госп. т-в і ощадкас. 1899 збудував у неоромантич. стилі три вілли на вул. Ю. Дверницького (нині Ю. Мушака, № 24, 26, 34), серед яких особливо вирізнялася його власна (№ 34) із використанням елементів дерев’яного нар. буд-ва Карпат. Після 1900 перейшов до сецесії (модерну) та модернізації істор. стилів. Спорудив церкву в м. Болехів (нині Івано-Фр. обл., 1905), перебудував купол церкви у м. Радимно біля Ярослава (нині Польща, 1911), виконав конкурс. проект будинку Політех. т-ва у Львові (1905), проекти двох сільс. садиб (1911). У вільних, асиметрич. формах сецесій. ретроспекції 1908 збудував дві вілли «Під Оленем» на вул. Застінок (нині Кубанська, № 15/17). Проектував меблі, вітражі, світильники, металеві вироби; виконував стінні розписи й театр. декорації. 1881 зробив проект театр. завіси, експонований на виставці львів. Т-ва шанувальників красних мист-в, 1886 намалював декорації для карнавалу студентів та викладачів Політех. школи у залах Міського казино. 1879–80 брав участь у розписах інтер’єрів Верх. суду у Відні. Виконав у Львові (не збережені) стінні розписи із застосуванням неоренесанс. орнаментики та алегорич. фігур: у двох залах парламент. голови в будинку Галиц. сейму (зокрема портрети укр. і польс. князів та королів, 1882); на стелі церкви св. Петра і Павла (1883–84); в акт. залі Політех. школи (нижня частина стін, 1884); у лазні св. Анни на вул. Академічна (нині проспект Шевченка, № 10; 1888); на сходовій клітці Гол. пошти (алегор. композиції «Пошта», «Телеграф», «Торгівля»; усі – 1889); на плафоні муз. павільйону Заг. крайової виставки (1894). Виконував живописні роботи для ін. міст Сх. Галичини (нині Зх. України та Пд.-Сх. Польщі): фрески в греко-катол. церкві св. Норберта у Кракові (1888); оздоблення залів укр. нар. дому в Перемишлі (1904); декорування театр. зали будинку т-ва «Сокіл» у Стрию (1904); вітражі зі стилізов. гуцул. орнаментами в церкві в м. Радимно (1911). Трансформовані у стилі сецесії (модерну) мотиви народ. гуцул. мист-ва застосував також у проектах меблів, стінописів, вітража, кіота та іконостаса в каплиці Ін-ту виховання укр. дівчат у Перемишлі (1913). Для церкви у Сокалі (Львівщина) 1912 зробив проекти іконостаса та металевого амвона.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2008