Долинський Лев Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Долинський Лев Володимирович

ДОЛИ́НСЬКИЙ Лев Володимирович (справж. – Мар’янович; 06. 01. 1906, м. Перемишль, нині Польща – 03. 09. 1963, Львів) – мистецтвознавець. Син Мар’яна, батько Мар’яни Долинських, онук М. Зубрицького. Канд. мистецтвознавства (1961). Чл. СХУ. Навч. у Станіславі (нині Івано-Франківськ), закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1953). Працював у мех. майстернях у м. Ґданськ (Польща). Від кін. 1930-х рр. – у Львові. Заарешт. за політ. діяльність. Вдалося втекти з в’язниці «Бригідки» у вересні 1939; у грудні заарешт. за спробу нелегал. переходу кордону. Змінив по батькові, щоб не зашкодити рідним. Від 1946 – м. н. с. Музею худож. пром-сті у Львові; 1951–63 – вчений секр. МЕХП АН УРСР. Досліджував старосвітське й сучасне укр. мист-во металу, порцеляни, нар. орнамент. Автор пр. «Український художній фарфор» (К., 1963); а також низки статей, опубл. у зб. «Матеріали з етнографії та мистецтвознавства», зокрема «Російський і український художній метал у колекціях Музею етнографії та художнього промислу» (К., 1954, вип. 1), «Колекція годинників Українського державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР» (1957, вип. 3), «Український радянський художній фарфор» (1959, вип. 4), «Старий український фарфор» (1959, вип. 5), «Фаянс західних земель України (дорадянський період)» (1961, вип. 6) та ст. «Мотиви українського народного мистецтва в розписуванні порцеляни» // «НТЕ», 1960, № 2.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2008