Доліво Анатолій Леонідович

Визначення і загальна характеристика

ДОЛІ́ВО Анатолій Леонідович (справж. — Соботницький; 29. 09(11. 10). 1893, м. Павло­град, нині Дні­проп. обл. — 20. 04. 1965, Москва) — спів­ак (бас), педагог. Доктор мистецтво­знавства (1947). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944). У 1918 закін. Моск. університет (фіз.-мат. ф-т) та консерваторію (кл. вокалу У. Мазет­ті), в якій від 1930 й працював: 1932–43 — завідувач кафедри камер. співу, 1954–65 — сольного співу. Концертувати почав 1918, ви­ступав у країнах СРСР (зокрема 1926 в Україні) та за кордоном (Франція, Німеч­чина, Швеція, Норвегія, Велика Британія). Виконував українські народні пісні «Дума про Байду», «Пісня про Супруна», «Буря на Чорному морі», «Про трьох братів Азовських», «Про вдову і трьох синів», «Пісня про Калнишевського», «Пісня про Севрюка» та ін. Також у репертуарі — арії К. Монтеверді, гімни Б. Марчел­ло, пісні Л. ван Бетговена, романси О. Даргомижського, М. Мусоргського, рос., ірланд., киргиз. нар. пісні. Д. притаман­ні тонке від­чу­т­тя муз. стилю та оригінальність трактува­н­ня. Під­тримував дружні стосунки з укр. митцями, зокрема з Д. Ревуцьким під­готував премʼєри «Тригрошової опери» К. Вайля та «Єврейських пісень» М. Равеля. Член Муз. товариства ім. М. Леонтовича.

Пр.: Певец и песня. Москва; Ленин­град, 1948; Заметки об истоках рус­ской клас­сической и советской вокальной школы // О муз. исполнительстве. Москва, 1954; Речетативы в вокальном искус­стве // Вопр. муз.-исполнител. иск-ва. Москва, 1962. Вып. 3; Народная песня и культура певца // Сов. музыка. 1966. № 3.

Літ.: Коган Г. Порт­реты исполнителей. Анатолий Доливо // Сов. музыка. 1933. № 3.

І. М. Лисенко

Завантажити статтю