Доліво Анатолій Леонідович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Доліво Анатолій Леонідович

ДОЛІ́ВО Анатолій Леонідович (справж. – Соботницький; 29. 09(11. 10). 1893, м. Павлоград, нині Дніпроп. обл. – 20. 04. 1965, Москва) – співак (бас), педагог. Д-р мистецтвознавства (1947). Засл. діяч мист-в РРФСР (1944). У 1918 закін. Моск. ун-т (фіз.-мат. ф-т) та консерваторію (кл. вокалу У. Мазетті), в якій від 1930 й працював: 1932–43 – зав. каф. камер. співу, 1954–65 – сольного співу. Концертувати почав 1918, виступав у країнах СРСР (зокрема 1926 в Україні) та за кордоном (Франція, Німеччина, Швеція, Норвегія, Велика Британія). Виконував укр. нар. пісні «Дума про Байду», «Пісня про Супруна», «Буря на Чорному морі», «Про трьох братів Азовських», «Про вдову і трьох синів», «Пісня про Калнишевського», «Пісня про Севрюка» та ін. Також у репертуарі – арії К. Монтеверді, гімни Б. Марчелло, пісні Л. ван Бетговена, романси О. Даргомижського, М. Мусоргського, рос., ірланд., киргиз. нар. пісні. Д. притаманні тонке відчуття муз. стилю та оригінальність трактування. Підтримував дружні стосунки з укр. митцями, зокрема з Д. Ревуцьким підготував прем’єри «Тригрошової опери» К. Вайля та «Єврейських пісень» М. Равеля. Чл. Муз. т-ва ім. М. Леонтовича.

Пр.: Певец и песня. Москва; Ленинград, 1948; Заметки об истоках русской классической и советской вокальной школы // О муз. исполнительстве. Москва, 1954; Речетативы в вокальном искусстве // Вопр. муз.-исполнител. иск-ва. Москва, 1962. Вып. 3; Народная песня и культура певца // Сов. музыка. 1966. № 3.

Літ.: Коган Г. Портреты исполнителей. Анатолий Доливо // Сов. музыка. 1933. № 3.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2008