Доллежаль Микола Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Доллежаль Микола Антонович

ДОЛЛЕЖА́ЛЬ Микола Антонович (15(27). 10. 1899, с. Омельник Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині Оріхів. р-ну Запоріз. обл. – 20. 11. 2000, Москва) – фахівець у галузі атомної енергетики. Акад. РАН (1962). Держ. премії СРСР (1949, 1951, 1953, 1970, 1976). Ленін. премія (1957). Двічі Герой Соц. Праці (1949, 1984). Держ. нагороди СРСР і РФ. Закін. Катеринослав. реал. уч-ще, Моск. вище тех. уч-ще (1923). Відтоді працював на підпр-вах хім. пром-сті, зокрема у 1932–34 – тех. дир. Ленінгр. ін-ту азот. машинобудування (нині С.-Петербург); 1935–38 – гол. інж. з-ду «Більшовик» (Київ); 1942–53 – дир. і наук. кер. НДІ хім. машинобудування; 1953–86 – дир. і наук. кер., від 1986 – радник дирекції Н.-д. і конструктор. ін-ту енерготехніки (обидва – Москва); водночас викладав у Моск. вищому тех. уч-щі: від 1961 – зав. каф. енергет. машин і установок. Був гол. конструктором перших рад. пром. реакторів, брав участь у побудові першої у світі АЕС, створенні ядер. енергоустановки для першого рад. атом. підвод. човна. Один із розробників реакторів типу РБМК-1000, встановлених, зокрема, на ЧАЕС (після катастрофи 1986 порушувалося питання про їх недосконалість і небезпеку використання).

Пр.: Расчет, конструирование и ис- следование химической аппаратуры и машин: Сб. статей. 1950; Коррозия и химическая стойкость материалов: Справоч. 1954 (співавт.); Канальный ядерный энергетический реактор. 1980 (співавт.); Конструирование ядерных реакторов: Учеб. пособ. 1982 (співавт.); У истоков рукотворного мира: Зап. конструктора. 1989; Ядерные энергетические установки: Учеб. пособ. 1990 (співавт.); усі – Москва.

П. М. Ворона

Стаття оновлена: 2008