Долматовський Євген Аронович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Долматовський Євген Аронович

ДОЛМАТО́ВСЬКИЙ Євген Аронович (Долматовский Евгений Аронович; 22. 04 (05. 05). 1915, Москва – 10. 09. 1994, там само) – російський письменник. Премія ім. П. Тичини (1985). Закін. Літ. ін-т (Москва, 1937). Був військ. кор. під час 2-ї світ. війни. У серпні 1941 поранений побл. с. Підвисоке (нині Новоархангел. р-ну Кіровогр. обл.), потрапив у полон і перебував у концтаборі «Уманська яма». Під час конвоювання полонених у тил утік. Переховувався на х. Олексіївка на Вінниччині. Згодом перейшов лінію фронту і повернувся в діючу армію. Цей воєн. епізод ліг в основу низки творів Д., починаючи з вірша «Украине моей» (1941). Ще до війни Д. став відомим як проникливий лірик, написавши зб. «Лирика» (1934), «Дальневосточные стихи» (1939), «Московские рассветы» (1941), та автор текстів пісень – «Любимый город», «Моя любимая», «Песня о Днепре», «Эх, как бы дожить». Після війни викладав у Літ. ін-ті, вів твор. семінар поезії. Теми війни, збереження миру на землі, дружби народів залишилися провід. і в подальшій його творчості: зб. «Слово о завтрашнем дне» (1949; Сталін. премія, 1950), «Сталинградские стихи» (1952), «О мужестве, о дружбе, о любви» (1954), «Годы и песни» (1963), «Надежды, тревоги» (1977), «Я вам должен сказать» (1984). Завдяки природності почуттів, глибокому ліризму, життєвій переконливості сюжетів, вдалому поєднанню поет. публіцистики, патетики з драм. епізодами, правдивими деталями недавнього минулого і сучасності Д. уникав ідеол. заданості кон’юнктур. тем. Особисто вистраждані патріот. почуття звучать у вірш. трилогії «Одна судьба» (1947), сюжет якої пов’яз. з досвідом автора, здобутим 1941; у докум. кн. прози «Было: Записки поэта» (кн. 1–3, 1973–88), «Зеленая брама: Документальная легенда об одном из первых сражений Великой Отечественной войны» (1983; про бої побл. с. Підвисоке), «Очевидец» (окремі розділи якої опубл. у ж. «Октябрь», 1995, № 5). У цих та ін. творах часті згадки про Україну. Створив популярні пісні «Сормовская лирическая», «Родина слышит», «За фабричной заставой», «Мы жили по соседству», «Если бы парни всей Земли», «И на Марсе будут яблони цвести», «Венок Дуная». Переклав низку творів Т. Шевченка, укр. поетів 20 ст. Укр. мовою окремі твори Д. переклали М. Бажан, В. Сосюра, Л. Первомайський, А. Малишко, Д. Луценко, Д. Паламарчук.

Тв.: Собрание сочинений: В 3 т. Москва, 1989–90; укр. перекл. – П’ятдесят твоїх пісень і написані Є. Долматовським оповідання про них. К., 1970; Поезії. К., 1980; Зелена брама // Дніпро. 1982. № 6.

Літ.: Наровчатов С. Судьба поколения // Юность. 1957. № 1; Антокольский П. Военные стихи Долматовского // Антокольский П. Поэты и время. Москва, 1957; Трощенко Е. Статьи о поэзии. Москва, 1962; Синявский А. Есть такие стихи // Новый мир. 1965. № 3; Овчинникова Л. Слово о неизвестном солдате // Лит-ра великого подвига. Москва, 1985. Вып. 4; Юрков В. Марина пісню зберегла // Вінн. правда. 1987, 23 лип.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2008