Домазар Сергій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домазар Сергій

ДОМАЗА́Р Сергій (справж. – Давиденко Сергій Федорович; ін. псевд. – Іван Сагайда; 29. 08. 1900, м. Пирятин, нині Полтав. обл. – 18. 07. 1987, Сідней) – прозаїк, публіцист. Навч. у Пирятин. г-зії. Закін. школу старшин УГА, брав участь у визв. змаганнях 1918–21. Після поразки військ УНР був заарешт. Уникнувши розстрілу, змінив прізвище, мешкав у різних містах, працював суфлером (зокрема в театрі «Березіль»), коректором. Товаришував з І. Кавалерідзе, котрий навчав його мист-ву скульптури. Перед війною викладав нім. мову у Київ. вет. ін-ті. 1942 виїхав до Німеччини. Після війни мешкав у таборі для переміщених осіб в м. Ашаффенбурґ, де 1947 видав кн. «Великі питання» з аналізом перспектив політ. майбутнього України. 1949 виїхав до Австралії. Згодом оселився в Сіднеї. Публікувався в г. «Вільна думка» (Сідней), «Сучасність» (Мюнхен), «Нові дні» (Торонто) та ін.; обстоював права українців як окремої нації у місц. англомов. пресі. Написав автобіогр. роман «Замок над Водаєм» (Мюнхен, 1964; перевид. у Сумах 2003; англ. перекл. – «Castle on the Vоday», 1971) і розвідку про частоту вживання літер укр. абетки «Досконале знаряддя нашої мови» (Сідней, 1971). Переклав роман «Зелені ро- ки» А.-Дж. Кроніна, оповідання «Вбивці» Е. Гемінґвея.

Літ.: Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. П., 1998; Романюк М. Домазар Сергій Федорович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2005. Вип. 12.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2008