Домбчевський Роман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домбчевський Роман

ДОМБЧЕ́ВСЬКИЙ Роман (25. 05. 1884, с. Ясенів Горішній Косів. пов., нині Турків. р-ну Львів. обл. – 1952, Одеса) – громадсько-політичний діяч, публіцист. Чоловік І. Домбчевської. Чл. Укр. соціал.-демократ. партії. Закін. Львів. ун-т, захистив докторат з права. Учасник 1-ї світ. війни. Стрілець УГА. Референт СВУ з культ.-осв. роботи (1916). Чл. дипломат. місії УНР у Празі. Після війни працював адвокатом у містах Миколаїв та Стрий (нині Львів. обл.). Секр. стрий. осередку Союзу укр. адвокатів (1934), чл. Адвокат. палати т-ва. У політ. процесах обстоював права використання укр. мови у судочинстві та установах польс. держави. Один з організаторів і кер. краєзнав. музею «Верховина» у Стрию. Друкував публіцист. статті у г. «Стрий. думка». Автор дослідж. «За право мови» (опубл. у «Ювилейному альманасі Союзу українських адвокатів»; окреме видання – 1934). У вересні 1939 заарешт. рад. владою, у квітні 1940 засудж. до 8-ми р. труд. таборів у Сибіру. Ймовірно, після амністії жив в Одесі.

Літ.: Левицький Я. Ювилейний альманах Союзу українських адвокатів // Життя і право. 1934. Ч. 3; Стрийщина: Істор.-мемор. зб. Нью-Йорк, 1990. Т. 2; Передирій В. Домбчевський Роман // Укр. журналістика в іменах. Л., 2003. Вип. 10.

В. А. Передирій

Стаття оновлена: 2008