Домініканська Республіка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домініканська Республіка

ДОМІНІКА́НСЬКА РЕСПУ́БЛІКА (іспан. República Dominicana) – держава у Вест-Індії, у групі Великих Антильських островів. Займає 2/3 сх. частини о-ва Гаїті. Суходолом межує на Зх. з Гаїті, на Сх. – протока Мона, що відділяє о-в від Пуерто-Ріко. Пл. 48 511 км2. Насел. 8,95 млн осіб (2005): мулати – 73 %, білі – 16 %, негри – 11 %. Держ. мова – іспанська. Віросповідання: католики – 77 %, протестанти – 15 % та ін. Столиця – Санто-Домінґо (2,138 млн осіб). Найбільші міста: Сантьяґо-де-лос-Кабальєрос (373 тис. осіб), Ла-Веґа (189 тис.), Сан-Франциско-де-Макоріс (162 тис.), Сан-Педро-де-Макоріс (137 тис.). Адм. поділ – 29 провінцій та нац. округ Санто-Домінґо. Держ. устрій – двопалат. парламент. Глава держави й уряду – президент. Грош. одиниця – песо. Мор. порти: Санто-Домінґо, Сан-Педро-де-Макоріс. Респ. – чл. ООН, МВФ, ГАТТ, ОАД.

Х. Колумб відкрив о-в Гаїті 1492, того ж року саме тут засн. перше іспан. місто в Новому Світі – Ла-Навідад, 1496 на пд. узбережжі засн. Санто-Домінґо. Згодом на о-ві зведено собор, монастир, шпиталь і ун-т. Упродовж 50-ти р. перебування іспан. конкістадорів на о-ві винищено більшість корінного населення. 1795 у результаті поразок Іспанії в Європі весь о-в відійшов у володіння Франції. Після повстань рабів 1821 проголошено незалежну респ., що займала бл. 2/3 сх. частини о-ва, але 1822–44 окупована Респ. Гаїті. 1844 проголошено незалежність. 1861–65 – знову під іспан. протекторатом. Тривала нестабільна політ. ситуація в Д. Р. стала причиною значних боргів. Від 1905 США уклали угоду про управління фінанс. потоками через митницю Д. Р., а 1916–44 утримували повний контроль над респ. 1930–61 Д. Р. правив диктатор Р. Трухільйо. 1965–66 США знову окупували Д. Р.

Понад 1/2 площі Д. Р. займають 4 гір. хребти (вис. до 3175 м над р. м.), що простягаються з Пн. Зх. на Пд. Сх. Найвища точка о-ва і Вест-Індії – пік Дуарте (3078 м над р. м.). Клімат тропіч. пасатний. Найбільші річки: Артебоніто (320 км), Яаке-дель-Норте (296 км), Юма (209 км), Яаке-дель-Сур (183 км), Осама (148 км). Середня річна т-ра +25 оС на рівнинах та узбережжі, кількість опадів на рік – 1346 мм. У вічнозелених тропіч. та листопад. лісах (бл. 59 % площі) тварин. світ небагатий. Д. Р. – аграрна країна з серед. темпами екон. розвитку. Осн. с.-г. культури: цукр. тростина, какао-боби, кава, тютюн, банани. Видобувають боксити, залізні та нікелеві руди. Д. Р. має розвинуті телекомунікації. Серед працюючих 40 % зайняті в с. госп-ві, 32 % – у пром-сті та торгівлі, 28 % – у сфері послуг. Осн. джерела прибутку – с.-г. продукти, торгівля, туризм. Осн. зовн.-торг. партнером є США. Зовн.-торг. баланс з Україною (млн дол. США, 2006) складає: експорт – 54,7, імпорт – 1,1. ВВП у розрахунку на одну особу становить 1920 дол. США. Серед пам’яток арх-ри – собор св. Діви Марії Менорської у Санто-Домінґо (1520), в якому зберігаються останки Х. Колумба; руїни палацу Дієґо Колумба, сина Христофора; церкви 16 ст. св. Миколи і св. Франциска; залишки іспан. укріплень; найстаріший амер. Ун-т Санто-Домінґо, засн. 1538. Є мінерал. джерела. Нац. парки: Армандо-Бермудез, Дель-Есте, Лос-Айтісез.

Літ.: Кремер Т. И. Доминиканская Республика. Москва, 1980; Костин В. Г. Доминиканская Республика. Москва, 1985.

О. В. Вакуленко

Стаття оновлена: 2008