Домненко Григорій Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домненко Григорій Степанович

ДОМНЕ́НКО Григорій Степанович (05. 09. 1922, с. Ковалі Полтав. губ., знято з обліку – 15. 10. 1976, Ворошиловград, нині Луганськ) – живописець, графік, сценограф. Чоловік М. Толоконникової, батько Галини і Катерини Домненків. Чл. СХУ (1964). Закін. Харків. худож. ін-т (1956; викл. Б. Косарев, Д. Овчаренко, М. Шелюто). Працював в Алма-Атин. худож. уч-щі (1956–60); від 1961 – на Луган. (згодом Ворошиловгр.) худож.-вироб. комбінаті: від 1973 – голова худож. ради. Учасник мист. виставок від 1951. Персон. – у Донецьку (1974). Знач-не місце у творчості відведено україніці (образи діячів минулого України, природа Полтавщини та Чернігівщини). Водночас митець творив у визначених тодіш. ідеологією естет. категоріях. Для творчості характерне стиліст. варіювання: від монум. академічності через декоративність та експресивність до строго стилю. Автор жанр. сцен, колектив. портретів, пейзажів, натюрмортів. У портретах Д. – широке образне узагальнення з несподіваною подачею без зайвих ефектів. У ліногравюрах поєднував експресивні чорно-білі контрасти з психол. трактуванням фігур. Осн. техніки: олій. живопис, ліногравюра, монотипія, пастель, акварель, рисунок, стін. розпис, мозаїка. Оформив вистави: «Заколот» за Д. Фурмановим, «Гроза» О. Островського, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, балет «Червоний мак» Р. Ґлієра. Роботи зберігаються у Луган., Донец., Харків., Полтав. ХМ, Полтав. літ.-мемор. музеї І. Котляревського.

Тв.: лінорити – «На могилі Тараса» (1963), «Любіть Україну», «Річка Псьол у Сорочинцях, де бував Т. Шевченко», «Україно, моя Україно» (усі – 1964); серія ліноритів «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» (1964); серія «Ленін–100» (1970); живопис – «М. Коцюбинський виступає на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві 1903 року» (1950), «М. Щепкін у І. Котляревського в Полтаві», (1951), «Пани горять» (співавт.), «Караюсь, мучуся, але не каюсь» (обидва – 1961), «У неволі (Т. Шевченко на засланні)» (1961; 1963), «Пісня (Повернення Т. Шевченка із заслання)» (1964), «Т. Шевченко серед селян» (1966); «Озеро Іссик-Куль (Маки)» (1968), «Т. Шевченко і В. Даль», «Цвинтар зимою», «Зима», «Літо» (усі – 1971), «Синя весна» (1972), «Автопортрет» (1974); портрети передовиків; монотипії – «Малий Тарас із чумаками» (1964), «Сінокіс» (1969).

Літ.: Григорий Домненко. Графика: Каталог выставки. Д., 1974.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2008