Домненко Катерина Григорівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домненко Катерина Григорівна

ДОМНЕ́НКО Катерина Григорівна (07. 05. 1958, Алма-Ата, нині Алмати) – скульпторка, живописець. Дочка Г. Домненка та М. Толоконникової, сестра Г. Домненко. Чл. НСХУ (1992). 1-е м. за конкурс. проект «Соборна Україна» (2003). Закін. Київ. худож. ін-т (1983; викл. М. Вронський, В. Чепелик). Відтоді працює на Ворошиловгр. (нині Луган.) худож.-вироб. комбінаті; 1990–91 – викл. Луган. худож. уч-ща. Від 1998 очолює секцію скульптури Луган. орг-ції НСХУ. Учасниця обл., всеукр. мист. виставок від 1983. Персон. – у Луганську (1992). Для творчості Д. характерні виразність, ясність та одухотвореність образів. Створює скульптурні портрети, рельєфи, пам’ятники, багатофігурні композиції на теми молодості й творчості, живописні полотна.

Тв.: живопис – «Натюрморт осінній» (1992); скульптурні портрети – «Дід» (1972), «Батько» (1973), «Люба» (1975), «Медсестра Рита», «Й. Гайдн» (обидва – 1989), «Я. Монастирський» (1992); композиції – «Маруся Чурай (Джерело української пісні)» (1989), «Афродіта» (1993); серія «Музи» (1991–92); рельєфи – «Альпіністам, які загинули» (1994), «Грецькі мотиви» (1995), «Офіро (Сон)» (1997, Греція), «Маска лева» (2002); серія рельєф. композицій «Бароко» (2007); пам’ят. знак «Орел» (1998, співавт.); медалі – «Музей В. Даля» (1991), «Світ тварин» (2002), «Аристотель» (2004); пам’ятники – «Св. Ірина (Символ миру)» (1997, співавт.; м. Іринополь, Греція), рад. воїнам, які загинули в Афганістані (2003, співавт., смт Біловодськ Луган. обл.; 2006, співавт., Луганськ).

Літ.: Особова В. Если жить только тем, что видишь… // Молодеж. газ. 1991, 2 нояб.; Бланк Б. Лики прекрасного, или Легко ли быть талантливым? // Луган. правда. 1992, 15 авг.; Наши души вернутся в Элладу / Интервью у К. Домненко взял П. Гамаюн // Теленеделя–Луганск. 2001, 7 марта.

О. А. В’ячеславова

Стаття оновлена: 2008