Домрін Володимир Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Домрін Володимир Вікторович

ДО́МРІН Володимир Вікторович (13. 09. 1934, Ашґабат – 30. 07. 1985, Одеса) – поет. Чл. СПУ (1962). Закін. Одес. ун-т (1956). Відтоді в Одесі працював у пресі, у вид-ві «Маяк». Писав рос. мовою. Ліриці Д. властиві глибоке відчуття краси природи і люд. душі, залюбленої у простори степу й моря, своєрідна медитативність. Писав також вірші для дітей.

Тв.: Пойдем со мной. О., 1957; Без любви не могу. О., 1959; Звездная река. О., 1961; Баллада о верности. О., 1963; Лунная подкова. О., 1966; Слушай весну. Кишинев, 1967; Лебединка. О., 1969; Высокое мгновение. О., 1971; Красавка. Москва, 1971; Пора черешневых дождей. О., 1973; С любовью вровень. О., 1977; Пора отлета. Москва, 1978; Чувство земли. К., 1982; Поздний август. О., 1983; Очаг. О., 1985; Ночь возвращения птиц. Москва, 1990.

Літ.: Глущак А. С любовью вровень // Защитник Родины. 1984, 13 сент.; Ник Л. Чистый голос лирики // Знамя коммунизма. 1984, 13 сен.; Стриженюк С. Чувство полдня // Веч. Одесса. 1984, 13 сен.; Гаранін В. Образа, що краща хвальби (Спогади про В. Домріна) // Чорномор. новини. 2000, 13 лип.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2008