Донець Михайло Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Донець Михайло Олександрович

ДОНЕ́ЦЬ Михайло Олександрович (20. 09(03. 10). 1900, Полтава – 21. 01. 1981, Кіровоград) – режисер, актор. Засл. арт. УРСР (1940). Закін. Полтав. духовну семінарію (1917). Працював у трупі М. Садовського, Укр. театрі П. Саксаганського, М. Заньковецької – Б. Романицького (1917–18), театрах Полтави, Харкова, Одеси, Сум, Дніпропетровська, Мелітополя (1918–49), гол. реж. Кіровогр. укр. муз.-драм. театру ім. М. Кропивницького (1949–65), у самодіял. театрі м. Олександрія Кіровогр. обл. (1965–81). Постановкам притаманні реаліст. глибина мислення, чітке рішення ідей, яскравість образів, актуальність соц. проблем. Дотримувався принципів корифеїв: тільки на високій драматургії зростає профес. і мист. рівень акторів.

Вистави: «Маруся Богуславка» М. Старицького (1950, 1960, 1965), «Тарас Бульба» (1951), «Вій» (1959) за М. Гоголем, «Безталанна» (1952, 1960), «Паливода ХVІІІ століття» І. Карпенка-Карого, «Катерина» за Т. Шевченком, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (усі – 1955), «Біла акація» І. Дунаєвського (1956), «Овеча криниця» Лопе де Веґи (1959), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1962), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1963).

Ролі: Золотницький («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Вересай («Соло на флейті» І. Микитенка), Возний, Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Батько («Катерина» за Т. Шевченком), Остап, Батько («Тарас Бульба», «Вій» за М. Гоголем), Посол («Червона калина» В. Сокола), Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка).

Літ.: Шурапов В. Про що мовчить сцена… Кр., 2002; Казнадій І. Останній з наших могікан // Нар. слово. 2002, 20 верес.

В. П. Шурапов

Стаття оновлена: 2008