Донецький науково-дослідний інститут комплексної автоматизації - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Донецький науково-дослідний інститут комплексної автоматизації

ДОНЕ́ЦЬКИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІНСТИТУ́Т КО́МПЛЕКСНОЇ АВТОМАТИЗА́ЦІЇ – головна наукова установа України зі створення засобів і комплексів радіоелектронного подавлення радіозв’язку; державне підприємство. Засн. 1972 як філія Ростов. НДІ автоматизації пром. підпр-в (РФ). Від 1977 – сучасна назва. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України. 2004 Д. н.-д. і. к. а. занесено до переліку підпр-в, що мають стратег. значення для економіки та безпеки держави, 2007 – до переліку підпр-в ОПК. НДІ розробляє та виготовляє: комплекси радіоподавлення ліній радіозв’язку та їхні складові частини; станції радіомоніторингу навколиш. радіосередовища та їхні складові частини; станції радіорозвідки супутник. систем зв’язку; системи місцевизначення рухливих радіовипромінювал. об’єктів у місті; антенні системи різноманіт. призначення; передавачі радіоперешкод радіокерованим пристроям підриву боєприпасів; високовольтну апаратуру енергозбереження для ТЕС; радіомодеми, призначені для частот. ущільнення цифр. потоком аналогових радіоліній; пристрої радіоподавлення ліній радіозв’язку мобіл. засобів; апаратуру тех. захисту інформації; прилади й апаратуру мед. техніки. Низку зразків військ. техніки Д. н.-д. і. к. а. прийнято на озброєння ЗС України, зокрема станцію перешкод СПС-1 (дослідно-конструктор. робота «Донець»), комплекс передавачів перешкод РП 377АМ (дослідно-конструктор. робота «Сигнал»), малогабаритні передавачі перешкод МПП-1 (дослідно-конструктор. робота «Бакай»). Підпр-во також виконувало замовлення для США та Китаю. Для іноз. замовників розроблені станція радіоконтролю «Лотос», станція перешкод «Кобра», комплекси радіоподавлення «Лиман», «Бамбук» та ін. Серед провід. спеціалістів – І. Ватулін, І. Денищенко, Л. Зубко, С. Лігінов, Ю. Паскар, Є. Привалов, В. Ступаков, В. Ядрошников. Кількість працівників – 300 осіб (2 канд. н.). Перший дир. – Г. Гриньов (1972–83), від 1996 – В. Литвиненко.

О. П. Ілющенко

Стаття оновлена: 2008