Донецький фізико-технічний інститут ім. О. Галкіна НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Донецький фізико-технічний інститут ім. О. Галкіна НАНУ

ДОНЕ́ЦЬКИЙ ФІ́ЗИКО-ТЕХНІ́ЧНИЙ ІНСТИТУ́Т ім. О. Галкіна НАНУ – науково-дослідна установа в галузі фізики твердого тіла. Засн. 1965, у 1994 присвоєно ім’я першого дир. Ін-ту – О. Галкіна. У складі Ін-ту – 16 відділів: фізики високих тисків і перспектив. технологій; надпровідності і тунельної спектроскопії; магніт. властивостей твердого тіла; низькотемператур. магнетизму і радіоспектроскопії за високих тисків; фаз. перетворень; фізики дефект. твердих розчинів; теорії магнетизму та фаз. переходів; теорії динам. властивостей складних систем; електрон. і кінет. властивостей неліній. систем; електрон. властивостей металів; технол. дослідж. процесів гідропресування; фіз. матеріалознавства; тех. кераміки; комплекс. фіз. дослідж. в екстрем. умовах; фізики дезінтеграц. явищ; метрології. Осн. наук. результати вчених Ін-ту: відкрито проміж. стан в антиферомагнетиках і розроблено його теорію; відкрито доплерон-фононний та діамагніт. резонанси в металах; розроблено нові методи виготовлення надпровідників з високими критич. параметрами; розвинуто тунельну спектроскопію та спектроскопію електрон. парамагніт. резонансу при високих тисках і низьких т-рах; у галузі гідроекструзії розроблено технологію виготовлення надпровід. багатожильного кабелю; відкрито властивості вугілля створювати з газами метастабільні однофазні стани за типом твердих розчинів; розроблено теорію динаміч. магнітоакуст. взаємодій у магнетиках, мікроскопічну і феноменол. теорію релаксації в магнетиках, теорію стійкості домен. структури магнетиків при фаз. переходах 1-го роду, теорію статичних і динаміч. властивостей ґраток циліндр. магніт. доменів; теорію спінових хвиль; досліджено магнітні, структурні та електр. властивості високотемператур. надпровідників; започатковано уявлення про колективні елементарні акти та естафетну передачу активації в процесі дифузії і рекристалізації в твердому тілі; виявлено явище міжкристалітної внутр. адсорбції розчинених у матеріалі компонентів і домішок та встановлено роль цього явища у формуванні мех. та фіз. властивостей таких матеріалів; створено і розвинуто концепцію мезоскопіч. розгляду явищ у твердому тілі з введенням характерних структур. масштабів, при яких елементарні акти таких явищ стають колективними; розроблено теорію фонон. спектрів кристалів; розвинуто теорію екситонів; досліджено вплив високих тисків, сильних магніт. і електр. полів, низьких т-р на фаз. стан у різних матеріалах; відкрито явище індукування магніт. полем фаз, прихованих у зоні негатив. тисків; започатковано нові методи створення нанокристаліч. структур у конструкц. та функціон. матеріалах; відкрито явище аномал. акустоелектр. ефекту в шаруватих структурах манганіт–п’єзоелектрик; започатковано теор. основи оптич. властивостей фотон. кристалів; відкрито явище близькісної надпровідності в манганітах у структурі манганіт–надпровід. метал; виявлено коливал. процеси вихрової щільності в надпровідниках 2-го роду. В Ін-ті засн. і діють наук. школи фізики високих тисків і спектроскопії твердих тіл (засн. – О. Галкін), теорії магнетизму (В. Бар’яхтар), мезоскопіч. явищ у твердих тілах (В. Архаров), теорії динаміки, дефектів ґратки та біофізики (К. Толпиго), фізики фаз. перетворень в екстрем. умовах (Е. Завадський). В Ін-ті працюють понад 500 фахівців, серед них бл. 40-а д-рів і понад 100 канд. наук. Серед відомих науковців Ін-ту – Б. Береснєв, Е. Завадський, Є. Стефановський, В. Свистунов, В. Буряк, Д. Яблонський, В. Тележкін, А. Алексєєв, Л. Цимбал, В. Варюхін, В. Криворучко, О. Філіпов, Ю. Пашкевич, І. Любчанський. Ін-т видає ж. «Физика и техника высоких давлений» (від 1991). На основі хім. сектору Ін-ту 1966 засн. Фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. Литвиненка Інститут НАНУ, 1973 ОКБ реорганіз. в НДІ комплекс. автоматизації Мін-ва пром-сті і засобів зв’язку СРСР, 1982 від СКБ відокремилося ОКБ «Луч» Мін-ва заг. машинобудування СРСР, 2002 відділ. фіз.-тех. гірн. проблем реорганіз. у Фізики гірничих процесів Інститут НАНУ. Дир. Д. ф.-т. і. – В. Варюхін (від 1997).

Н. Г. Сидоренко

Стаття оновлена: 2008