Донецьккокс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Донецьккокс

«ДОНЕЦЬККО́КС» – підприємство коксохімічної галузі промисловості. Розташ. у Донецьку. Засн. 1970 на базі Рутченків. (введено в дію 1898; від 1934 – ім. С. Кірова), Донец. (1872) та Смолянинівського (1911) коксохім. з-дів. На підпр-вах у період їхньої самостій. діяльності неодноразово здійснювали реконструкцію та модернізацію. Вони пройшли шлях вироб-ва коксу з кам’яного вугілля від коксування в купах до сучас. кокс. батарей. 1970 на Рутченків. дільниці перекладено в тих самих габаритах кокс. батарею № 3, 1986 – кокс. батарею № 1. 1976 у Донец. коксохім. цеху перекладено в тих самих габаритах кокс. батарею № 1, 1982 – кокс. батарею № 2, 1985 введено в експлуатацію нові первинні газові холодильники та машин. зал. На підпр-ві вперше у світ. практиці освоєно процес вироб-ва тех. і очищеного сірчистого амонію. До 1995 – Донец. коксохім. з-д ім. С. Кірова. Від 1995 – ВАТ із сучас. назвою. 2006 на «Д.» у зв’язку зі зменшенням попиту на кокс зупинено вироб-во на Смоляників., 2008 – на Рутченків. дільницях. У структурі Донец. коксохім. цеху – вуглепідготовча, кокс. вироб-ва, уловлювання хім. продуктів коксування дільниці. Протягом січня–жовтня 2007 на підпр-ві виготовлено (тис. т): валового 6-відсотк. вологості коксу – 557,3, металург. коксу – 486,8, кам’яновугіл. сирого бензолу – 8,5, сульфату амонію – 8,2, сірчаної кислоти – 5,4, кам’яновугіл. смоли – 27,4, сірчистого амонію – 0,8, важкої смоли для дорож. буд-ва – 1,1. Частка з вироб-ва коксу в заг.-укр. обсязі складає 4,1 %. Всі кокс. батареї «Д.» оснащено бездим. завантаженням, що виключає попадання кокс. газу та пилу в атмосферу. Для зменшення до мінімуму викидів в атмосферу вугіл. пилу 1999 збудовано закритий склад вугілля. У соц. сфері – 2 спорт.-оздоров. комплекси, клуб, стадіон, 2 гуртожитки, дит. оздоров. табір ім. В. Дубиніна (с. Урзуф Першотравн. р-ну), база відпочинку «Мрія» (с. Щурове Краснолиман. р-ну; обидва – Донец. обл.). Кількість працівників – бл. 1,5 тис. осіб. 1973–2006 підпр-во очолював І. Збиковський, нині його дир. – Г. Волокита.

М. М. Борисенко

Стаття оновлена: 2008