Дониченко Євген Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дониченко Євген Григорович

ДОНИЧЕ́НКО Євген Григорович (14. 07. 1939, м. Сталіно, нині Донецьк) – організатор демократичного гуртка. Працював на вироб-ві, навч. у вечір. школі. Ще в дитинстві чув розповіді про жахи колективізації, голодомор 1932–33, арешти й репресії. В усвідомленні Д. знач. розходження між дійсністю і тим, що декларувала офіц. пропаганда, вагому роль відіграли передачі зарубіж. радіостанцій – «Голосу Америки» та ін. 1956 він створив демократ. гурток із 10-ти осіб, що мав стати осередком майбут. демократ. партії, гол. мета якої – боротьба з існуючим режимом. Чл. гуртка розповсюдили у Донецьку та ін. містах Донбасу листівки «Сталін – ворог народу», «Дайте свободу політв’язням», «Вороги народу – в Кремлі», згодом – «Хрущов заліз до кишені робочого люду», «Геть Хрущова!», 14 грудня 1956 – з нагоди річниці розстрілу поета Д. Фальківського (150 листівок). Д. писав листи діячам укр. культури із закликами не прикрашати дійсність, а захищати народ. Гурток за 1,5 р. виготовив бл. 2–3 тис. листівок (написані від руки друков. літерами). 3 серпня 1957 Д. заарештований. Під час обшуку вилучені листівки, саморобні патрони, рукописи (38 учнів. і 7 заг. зошитів), щоденникові нотатки, виписки з книг про насильницьку колективізацію, три саморобні брошури зі ст. «Маніфест Демократичної партії», «Декларація прав трудящих», «Демократичне вчення нашої партії», «Що таке демократія», «Правила конспірації і революційного підпілля», «Завдання опозиції», «Статут і Програма гуртка», «Проекти з’їздів партії» та ін. 29 листопада 1957 Донец. обл. суд засудив Д. до 8-ми р. позбавлення волі та 5-ти р. поразки у правах. Покарання відбував у мордов. таборах (РФ), деякий час жив у одній секції з митрополитом УГКЦ Йосифом Сліпим, 1958 спілкувався з О. Тихим, С. Бабичем та ін. За порушення режиму двічі потрапляв до штраф. ізолятора, але актив. участі у табір. акціях не брав. Після звільнення 8 травня 1964 за постановою президії ВР УРСР про помилування (термін скорочений до фактично відбутого) повернувся у Донецьк. Реабіліт. 1994.

Літ.: Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. К., 1998.

Є. Ю. Захаров

Стаття оновлена: 2008