КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Володимира Антонівна (1903, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 25. 11. 1937, побл. с-ща Токсово, нині смт Ленінгр. обл.) — лікар-дерматовенеролог, культурно-громадська діячка, публіцист. Дочка Антона і Марії, сестра Івана, Бог­дана та Тараса Крушель­ницьких. Доктор медицини (1925). Закін. Віден. мед. університет (1924). У 1926 працювала у м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), від 1927 — у Львові, де від­крила приватну лікар. практику. Спів­видавець і спів­ред. журналу протиалкогол. товариства «Від­родже­н­ня», вела рубри­ки «Гігієнічний куток» та «Різне» (1930). Авторка наук.-популяр. статей у ж. «Нові шляхи», «Нова хата» («Десятилі­т­тя радянської медицини», 1929, ч. 6), «Від­родже­н­ня» («Значе­н­ня сонця для людського здоровʼя», 1931, ч. 2; «Вплив алкоголю на людський організм», 1936, ч. 1). У 1931 у Львові у пере­кладі К. та з її коментарями ви­йшла кн. «Зелений Какаду» А. Шніцлера (пере­вид. — Х., 1932). Брала участь в організації благодій. т-в. Від 1932 — науковий спів­робітник Харків. ін­ституту боротьби з ве­нерич. хворобами. Наукові праці, написані в УСРР, зокрема й док­тор. дис., зникли. 1934 заарешт. Покара­н­ня від­бувала на буд-ві Біломор.-Балт. ка­налу, згодом — у Соловец. таборах (РФ), де пра­цювала лікарем та ви­ступала в театрі, організов. Лесем Курбасом. 8 грудня 1937 засудж. до роз­стрілу.