Донськой Марк Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Донськой Марк Семенович

ДОНСЬКО́Й Марк Семенович (21. 02 (06. 03). 1901, Одеса – 21. 03. 1981, Москва) – кінорежисер і кінодраматург. Нар. арт. СРСР (1966). Засл. діяч мист-в Туркмен. РСР (1943). Чл. СКін РФ. Герой Соц. Праці (1971). Сталін. премія (1941, 1946, 1948). Держ. премія СРСР (1968). Закін. правове відділ. Таврій. ун-ту (Сімферополь, 1925). Від 1926 працював у кіно, зокрема реж. Ленінгр. кінофабрики худож. фільмів (нині С.-Петербург, 1927–32), кіностудії «Союздитфільм» (1936–41 та 1946–52), «Мосфільму» (від 1958). Фільми Д. кін. 1930-х рр. вважають предтечею італ. неореалізму. Поставив низку стрічок за творами М. Горького: «Дитинство Горького» (1938), «В людях» (1939), «Мої університети» (1940; у 1955 трилогія нагородж. премією Р. Вінніанґтона Мкф в Единбурзі), «Мати» (1955, співавтор сценарію), «Фома Гордєєв» (1959, приз за кращу режисуру Мкф у Локарно, Швейцарія), «Подружжя Орлових» (1978). Реж. фільму «Сільська вчителька» (1947). У 1941–57 (з перервою) – на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, реж. фільмів: «Як гартувалася сталь» (1942, за повістю М. Островського, автор сценарію), «Райдуга» (1943, за повістю В. Василевської; приз Асоц. радіо і телебачення США, 1944), «Нескорені» (1945, за повістю Б. Горбатова; золота медаль Мкф у Венеції, 1946). Після постановки стрічки «Алітет іде в гори» (1949) Д. звинуватили у неправильному трактуванні нац. політики в СРСР і перевели з Москви на Київ. кіностудію без права на режисерування. Лише після смерті Й. Сталіна Д. зміг працювати як реж. 1957 поставив фільм «Дорогою ціною» (за однойм. повістю М. Коцюбинського; відзнач. Британ. кіноакадемією як кращий зарубіж. фільм, 1958). Картина засвідчила зміну стильових векторів у бік пластично насиченого кадру, відмову від реаліст.-побут. окреслення персонажів; у ній зафіксовано яскравий, предметно насичений, багатогран. світ нар. життя і культури. Це започаткувало формування укр. «поет. кіно» 1960-х рр. Один із засн. кінематогр. романного сюжету. В останні роки життя поставив низку фільмів, присвяч. родині В. Леніна, зокрема «Серце матері», «Вірність матері», «Надія» (всі – 1962–73).

Літ.: Марк Донской: Сб. Москва, 1973; Мусина М. Исчисление рода // Киновед. зап. 2001. № 51; Морозов Ю., Деревянко Т. Еврейские кинематографисты в Украине. 1910–1945. К., 2004.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2008