Кролевець

КРОЛЕ́ВЕЦЬ — місто Сумської області, райцентр. Знаходиться при впадін­ні р. Свидня в Реть (притока Ес­мані, бас. Дніпра), за 180 км від обл. центру, за 280 км від Києва, на автошляху Москва–Київ. Площа 21,57 км² . Насел. 25 183 осо­би (2001, складає 97,0 % до 1989), пере­важно українці (90 %), меш­кають також росіяни, білоруси, турки, вірмени. Залізнична стан­ція. Тер. сучас. К. була заселена ще в епоху енеоліту, про що свід­чать археол. знахідки. За твердже­н­ням низки дослідників, назва походить від польс. слова «круль» — «король». Засн. на поч. 17 ст. (1601–08) побл. Реті у пониз­зі правого берега Свидні та її приток Калище і Добра Вода. Після Деулін. пере­мирʼя між Моск. державою та Польщею 1618 тер. К. ві­ді­йшла під владу Польщі й була подарована польс. магнату Щ. Вишлю. 1644 польс. король Владислав ІV Ваза надав місту Маґдебур. право. 1646 тут засн. великий гурт. ярмарок, який згодом став одним із найбільших на Лів­обереж­жі (т. зв. Хрестовоздвиженський, до 1873 мав губерн. значе­н­ня; 1999 від­роджений). Роз­витку міста спри­яло його роз­міще­н­ня — на пере­хресті двох торг. шляхів, що вели з Києва до Москви: одного — через Новгород-Сіверський (нині місто Черніг. обл.) і Калугу (нині місто РФ), другого — через Глухів (нині місто Сум. обл.) на Орел і потім на Тулу (нині обидва — міс­та РФ). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­ниць­кого. 1648–1781 — сотен­не містечко Ніжин. полку. На­прикінці 1663 К. захопило обʼ­єд­нане військо короля Яна ІІ Казимира Вази та прав­обереж. геть­мана П. Тетері, але вже на поч. на­ступ. року ним оволоділо військо рос. воєводи Г. Ромо­дановського.

Від 1782 — міс­то (1782–96 та від 1803 — повіт., 1796–1803 — заштатне) Нов­город-Сівер. намісництва, від 1797 — Малорос., від 1802 — Черніг. губ. 1860 мешкало 7209 осіб. На­прикінці 19 ст. місто роз­­ташовувалося на 374 дес. землі, в ньому налічувалося 1328 дворів, насел. складало 13 476 осіб. У цей період діяли жін. г-зія, земське міське початк. училище, ремісн. училище, двокласна церк.-приход. школа та класи початк. освіти в кожнім приході міської церкви; б-ка; лікарня, аптека, бо­гадільня; синагога; банк. 1913 від­крито чол. г-зію. У цьому році вже проживало бл. 16,5 тис. осіб. 1905–12 прокладено Моск.-Київ. залізничну магістраль (до цього часу проходила вузькоколійна залізниця). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — райцентр Кролевец. округи, 1932–39 — Черніг., від 1939 — Сум. обл. Мешканці за­знали сталін. ре­пре­сій. Під час нім.-фашист. окупації (3 вересня 1941 — 2 вересня 1943) у околицях К. діяв партизан. загін на чолі з В. Кудрявським, що пізніше уві­йшов до партизан. зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням С. Ковпака. На фронтах 2-ї світової війни воювало 1263 кролевчанини, з них 810 загину­ло. 1939 мешкало бл. 13,6 тис., 1959 — 14 тис., 1979 — 23,8 тис. осіб. К. здавна є осередком укр. худож. ткацтва. Вироби місц. тка­чів (рушники, скатерки, запаски, божники, панно тощо) були неодноразово від­значені низкою між­нар. нагород, зокрема медалями Париз., Лондон., Туніс. ви­ставок. Для кролевец. рушників характерне по­єд­на­н­ня білого та червоного кольорів. На білому фоні між густо-червоними паралел. смугами — багатий орнамент, яким ткачі пере­дають навколиш. світ умов. знаками. Зо­крема, пряма горизонталь оз­начає землю, хвиляста — воду, хрест — вогонь. Кролевец. майстри часто зображують квітку, яка в нар. ро­зумін­ні уособлює початок життя. 1922 засн. артіль худож.-декор. ткацтва «Від­родже­н­ня» (нині «Кролевецьке ху­дожнє ткацтво»). Працюють також комбінат хлібо­продуктів, хлі­бозавод, агролісгосп, лісомислив. госп-во. У К. — 7 заг.-осв. шкіл, ПТУ, 10 до­шкіл. закладів, ра­йон­ні Будинок дітей та юнацтва, ДЮСШ, станції юних техніків і туристів; рай. і міський Будинки культури, рай. б-ки для дітей і дорослих, школа мистецтв, Кролевецький крає­знавчий музей; центр. рай. лікарня, СЕС; від­­діл. 7-ми банків. Виходить г. «Кро­левецький вісник». Щорічно в місті проходить Між­нар. літ.-мист. фестиваль «Кролевецькі рушники».

Діють реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови. Є ботан. памʼятка природи заг.-держ. значе­н­ня Яблуня-колонія. Па­мʼятки архітектури: Спасо-Преобра­жен. церква (1875), садибні бу­динки Рудзинських (1820-і рр.) і Огієвських (серед. 19 ст.), синагога (1860-і рр.), міська упра­ва (кін. 19 ст.), жін. гімназія (1904–08), вокзал, водогін­на вежа, бу­динок залізничників (усі — 1905–06). Встановлено меморіал Сла­ви на честь воїнів-кролевчан, які загинули на фронтах 2-ї світової війни, памʼятник генерал-ма­йо­ру Панкову, який загинув під час визволе­н­ня К. від нім.-фа­шист. окупантів, памʼятний знак «Танк» тан­кістам 9-го корпусу, який визво­ляв місто. Серед видат. уроджен­ців — автор першої друк. памʼят­ки укр. фольклористики 18 ст. Г. Калиновський, педагог Т. Лубенець, патоморфолог, мікробіо­лог Ф. Омельченко, лісо­знавець В. Огієвський, мікробіо­лог, вірусолог, епізоотолог М. Рево, агроном, зоотехнік, почес. академік ВАСГНІЛ А. Редькін, фахівець у галузі рослин­ництва Ф. Білецький, радіофізик Г. Асєєв, кон­структор воєн. техніки М. Мака­ровець, фахівець у галузі моторобудува­н­ня Г. Скубачевський, фахівець у галузі електротехніки І. Федченко, лікар-радіолог О. Ма­рей, дерматовенеролог С. Тома­шевський, ортопед-травматолог О. Щербань, літературо­знавець А. Гурштейн, фахівець у галузі масової комунікації Б. Черняков; пере­кладач М. Лукаш, письмен­ник П. Кочура, поет І. Іванченко; живописець, мистецтво­знавець, есе­їст Олексій Грищенко, худож­ники В. Гребен­ник, В. Руденко; архітектор О. Маринченко; май­стрині худож. ткацтва В. Валова, С. Коноваленко; піаніст, засл. діяч мистецтв УРСР К. Михайлов, бандурист В. Жидченко; митро­полит Філофет (Ф. Лещинський; 1650–1727); громад.-осв. і військ. діяч П. Антонович (Войшин; 1811–83); Герої Рад. Союзу І. Балюк, Г. Вино­градов, В. Цимбал.

У 19 ст. тут бували та поділилися у своїх творах враже­н­нями пись­мен­ники І. Аксаков і М. Лєсков. Повертаю­чись з України до С.-Пе­тер­бурга, Т. Шевченко 25 серпня 1859 ра­зом з Ф. Лазаревським за­їхав у К. до його сестри Г. Огієвської. У садибі Огієвських прой­шла оста­н­ня поетова ніч в Укра­їні. Неодноразово від­відувала місто 1857–58 письмен­ниця Мар­ко Вовчок, тут вона записувала нар. пісні та прислівʼя. У 19 ст. побл. К. були великі плантації цукр. буряків Терещенків та Дол­горуких. Частину прибутків від виробництва цукру М. Терещенко витрачав на благодійництво, зо­крема давав кошти на роз­виток освіти й охорони здоровʼя.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю