Дончик Андрій Віталійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дончик Андрій Віталійович

ДО́НЧИК Андрій Віталійович (11. 09. 1961, Київ) – режисер кіно і телебачення. Син В. Дончика. Засл. діяч мист-в України (2015). Чл. НСКінУ (1993). Премія ім. П. Орлика (1994). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1983; викл. В. Кісін, Н. Дерюгіна, В. Чубасов). 1985–88 – асист. реж. Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, де був реж.-постановником короткометраж. стрічки «Загибель богів» (за однойм. незакінч. повістю О. Довженка, 1988; кращий дебют на 1-му Всеукр. кінофестивалі ім. І. Миколайчука) у традиціях укр. поет. кіно; повнометраж. фільму «Кисневий голод» (1991, за мотивами армій. оповідань Ю. Андруховича; приз критики Мкф у Венеції, 1992) про конфлікт світоглядів і проблему нац. самосвідомості на тлі «дідівщини» в рад. армії. Від 1996 – реж. програм «Телеманія», «Табу», «Без табу» на телеканалі «Студія “1+1”», 1999–2004 – гол. реж. телеканалу, автор і постановник низки популяр. програм, від 2004 – гол. реж. із запуску нових проектів. На телеканалі «Студія “1+1”» зняв фільми «Украдене щастя» (2004, 4 серії, спільно з кінокомпанією «Укр. медійна група»), «Жага екстриму» (2006), «Актор» (2008; обидва – спільно з кінокомпанією «Медіа арт продакшн»).

Літ.: Войтенко В. Нестача кисню // На екранах України. 1992, 5 груд.; Мазурин М. Після «Кисневого голоду» // День. 2004, 5 листоп.; Щастя не вкрадеш (інтерв’ю з А. Дончиком) // KINO-КОЛО. 2004. № 22; Тримбач С. Ми не «Незваничі»… // Там само. № 24; Кандинська В. Крадії щастя // Кіно-Театр. 2005. № 1; Мусієнко О. Драма Івана Франка на екрані // КіЖ. 2006, 18 жовт.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2016