Дорожинський Діонісій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорожинський Діонісій

ДОРОЖИ́НСЬКИЙ Діонісій (31. 07. 1866, м. Галич, нині Івано-Фр. обл. – 01. 07. 1930, с. Мізунь, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.) – церковний діяч УГКЦ. Закін. Львів. академ. г-зію (1885), духовну семінарію у Відні. Студіював філософію і теологію у Віден. ун-ті (д-р теології, 1903). У 1891 висвяч., признач. капеланом собору св. Юра у Львові. 1893–96 – катехит Терноп. учит. семінарії; 1896–1906 – проф. Львів. академ. г-зії; від 1906 – викл. пастир. богослов’я і спец. догматики Львів. ун-ту; водночас 1906–22 – у 2-й нім. г-зії. Від 1920 – проф. канон. права Греко-катол. духов. семінарії. За сумісн. від 1928 – у Львів. богослов. академії. Один із засн. Богослов. наук. т-ва, 1900–03 власним коштом видавав «Богословський вісник».

Пр.: Начерк історії унії Руської Церкви з Римом. 1896; Етика. 1903; Празничні картини греко-католицької церкви. 1908; Про процеси по новому кодексі канонічного права. 1923; Огляд джерел орієнтального церковного права. 1930; усі – Львів.

Літ.: Світильник істини: Джерела до історії Укр. Катол. Богослов. Академії у Львові: 1928, 1929, 1944. Торонто; Чикаґо, 1973. Ч. 1; Кость С., Крив’як Б. Дорожинський Діонисій // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3.

С. А. Кость, Б. Крив’як

Стаття оновлена: 2008