Дороцький Михайло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дороцький Михайло

ДОРО́ЦЬКИЙ Михайло (псевд. і крипт.: Олег Віщий, о. М. Д.; 24. 09. 1881, с. Улюч побл. м. Сянок, нині Польща – 15. 06. 1953, с. Потелич Нестеров., нині Жовків. р-ну Львів. обл.) – церковний і громадський діяч, публіцист. Прадід Т. Дороцького. Закін. теол. ф-т Львів. ун-ту (1906). Висвяч. на священика УГКЦ. Відтоді служив парохом (1927–41 і 1945–53 – у с. Потелич); був Мушинським, Белзьким і Равським деканом Перемишл. єпархії, радником єпископ. консисторії. Послідовник ідей М. Шашкевича; засн. осередків т-ва «Просвіта», Марій. дружини. 1919 за патріот. діяльність ув’язн. польс. владою у таборі в Домб’є. Ініціював утворення філії Цеблів. жін. монастиря св. Йосифа у с. Потелич (1929), при якій діяв дитсадок. Чл. Богослов. наук. т-ва. Публікував поезію і прозу у часописах «Укр. голос» і «Місіонар»; видав окремі книги, зокрема «Молебен до пресвятої тайни євхаристії» (1911), «Віночок молебнів» (1917), «Ювілейна читанка про святих Кирила і Методія» (1928), «Пісні до українських святих», «Сім терпінь Божої Матері» (1932), «Садочок українських католицьких святих. 988–1938. Ювілейна читанка», «Хресна дорога», «Свята година». Перекладав укр. мовою літург. твори. Співпрацював з І. Огієнком та М. Волошиним.

Літ.: Мастикаш М. Душпастир. Просвітитель. Страдалець // Поклик сумління. 1996. № 12.

Б. М. Жеплинський

Стаття оновлена: 2008