ДОРОШЕ́НКО Володимир Вікторович (псевд.: Білоцерківець, Божко, Журба, Книголюб, Українець та ін.; 30. 10. 1879, С.-Петербург — 25. 08. 1963, м. Філадельфія, США) — журналіст, бібліолог і громадський діяч. Брат Н. Дорошенко-Савченко. Дійсний член НТШ (1925), УВАН (1946). Закін. Прилуц. класичну гімназію (нині Черніг. обл., 1898), навч. у Моск. університеті (1898–1905), Львів. університеті (1909–13). Спів­засн. укр. студент. громади в Москві, чл. РУП, УСДРП. За участь у студент. русі увʼязнений та висланий в Україну. Влітку 1904 пере­бував у Львові на курсах україно­знавства. Працював у статист. бюро Полтав. губерн. земства. Від січня 1907 до весни 1908 пере­бував під арештом у Полтаві й Києві, після звільне­н­ня емігрував до Галичини. У Львові очолив створене з ініціативи М. Грушевського бібліогр. бюро. Спів­засн. СВУ (1914). Мешкав у Відні (1914–16). В. о. дир. б-ки НТШ до 1918. Пере­їхав до Києва: працював у ВУАН управителем канцелярії проф. А. Кримського. Восени 1919 повернувся до Львова на посаду кер. б-ки НТШ, від 1937 — директор б-ки. Від 1944 — у Празі, потім — у Німеч­чині; від жовтня 1949 — у Філадельфії. Спів­працював з НТШ (голова бібліогр. секції) та УВАН у США (кер. секції книго­знавства). Голова літ.-мист. клубу в Філадельфії. Член Укр. наук. ін­ституту в Варшаві, почес. д-р УВУ в Берліні та Укр. істор.-філол. товариства у Празі. Публікував стат­ті, роз­відки, рецензії у часописах Сх. України, Галичини, Росії, Австрії, Німеч­чини, Чехо-Словач­чини, Швейцарії, Польщі, Канади та США. Ред. ж. «Вісник Союзу визволе­н­ня України», «Письма з “Просвіти”», «Ви­да­н­ня української видавничої спілки», «Науковий збірник УВАН» та ін.