Дорошенко Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорошенко Іван Іванович

ДОРОШЕ́НКО Іван Іванович (05. 03. 1924, с. Собичеве, нині Шосткин. р-ну Сум. обл. – 19. 11. 1985, Львів) – літературознавець і критик, письменник, перекладач. Чоловік М. Вакалюк-Дорошенко. Д-р філол. н. (1968), проф. (1970). Чл. СПУ (1967). Учасник 2-ї світ. війни, бойові нагороди. Закін. Львів. ун-т (1950), де й працював від 1953: у 1970–73 та 1980–85 – зав. каф. укр. літ-ри. Водночас 1962–63 – ст. н. с. відділу літ-ри Ін-ту сусп. наук АН УРСР (Львів). Досліджував історію укр. літ-ри кін. 19 – поч. 20 ст., тогочасний літ. процес. Автор літературознав. дослідж. «Естетика праці в поетичній творчості Івана Франка» (1956), зб. літ.-крит. статей «Іван Франко – літературний критик» (1966), «Сучасність кличе» (1962; усі – Львів), «Нового прагнучи слова» (1974), «На головному напрямку» (1979; обидві – Київ); зб. нарисів «Бориславські нафтовики» (Л., 1950) та оповідань і нарисів про партизанів «Здрастуй, судруг» (К., 1959, співавт.); циклу віршів «Словаччина, 1944» (опубл. у колектив. зб. «Звитяга», Л., 1985). Переклав укр. мовою окремі твори словац. письменників В. Мінача та К. Ярункової.

М. І. Гнатюк

Стаття оновлена: 2008