Дорошенко Ірина Євгенівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорошенко Ірина Євгенівна

ДОРОШЕ́НКО Ірина Євгенівна (19. 07. 1957, Київ) – актриса. Нар. арт. України (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2008). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1978; викл. Ю. Олененко, В. Кісін). Відтоді працює в Нац. укр. драм. театрі ім. І. Франка (Київ). Риси актор. індивідуальності Д. – інтелектуал. осмисленість образу, глибина емоц. переживання, яскрава пластична виразність. Її героїні – вольові та цілеспрямовані, у більшості з них драм. доля, їх складний, суперечливий внутр. світ знаходиться у гострому конфлікті з людьми.

Ролі: Анна («Украдене щастя» І. Франка), Гелла («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Хава, Годл («Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Таня («Прощання в червні» О. Вампілова), Майя («Санаторійна зона» за М. Хвильовим), Марія («Патетична соната» М. Куліша), Інесса («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Бетті Далфіт («Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта), Катерина Іванівна («Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським), Ґонерілья («Король Лір» В. Шекспіра); у кіно – Юля («Дніпровський вітер», 1975, реж. В. Ілляшенко, В. Денисенко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Галя («Дім батька твого», 1986, реж. Р. Синько), Рита («Чорна Пантера та Білий Ведмідь», 1988, реж. О. Бійма; обидва – «Укртелефільм»), Галя («Іван та кобила», 1990, реж. В. Фещенко), Клавдія («Вальдшнепи», 1996, реж. О. Муратов; обидва – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Літ.: Божко С. Брати Карамазови на сцені франківців // Робоча газ. 2004, 18 листоп.; Варварич Е. Психологические игры // День. 2007, 20 черв.; Цимбал Г. Счастливые «семейные преступления» // Киев. ведомости. 2007, 1 сен.

В. М. Гайдабура

Стаття оновлена: 2008