Дорошенко Ольга Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорошенко Ольга Іванівна

ДОРОШЕ́НКО Ольга Іванівна (17(29). 04. 1888, Чернігів – 09. 06. 1964, Київ) – педагог. Проф. (1927). Закін. Черніг. жін. г-зію (1904), Вищі Фребелів. курси (Харків, 1914), навч. на Моск. жін. курсах (1905). Брала участь у рос. революції 1905, заарешт., покарання відбувала у м. Архангельськ (Росія). Друкувала нариси і оповідання у місц. газетах та моск. дит. ж. «Всходы». 1914–17 працювала у дитсадках м. Юзівка (нині Донецьк). Після більшов. перевороту 1917 брала участь у створенні низки дошкіл. закладів на Харківщині. Від 1919 мешкала в Києві: від 1923 – викл., від 1925 – зав. відділу дошкіл. педагогіки каф. експерим. педагогіки (від 1929 філія Укр. НДІ педагогіки), від 1927 – декан ф-ту соц. виховання ІНО. 1927 перебувала у наук. відрядженні в Німеччині. У зв’язку із політ. переслідуванням співроб. Укр. НДІ педагогіки виїхала до м. Новоросійськ (РФ), де займала посади заст. дир. крайового метод. кабінету та консультанта наук.-метод. ін-ту. Після 2-ї світ. війни – дир. 3-го Білоцерків. дитсадка (до 1956). Залишила спогади про М. Коцюбинського, опубліковані у збірниках Черніг. літ.-мемор. музею М. Коцюбинського. Осн. напрям наук. дослідж. – дошкіл. виховання як складова процесу заг. розвитку дитини. Прибічниця ідей вільного виховання, нац. дитсадка (має ґрунтуватися на нац. культурі та традиціях народу).

Пр.: Дитячий садок: Порадник для кер. дошкіл. виховання. К., 1922; Організація дитячого колективу в ранньому дитинстві // Рад. освіта. 1923. № 2; Вчитель та дошкільне виховання // Там само. 1924. № 11–12; До організації літніх дитячих майданів // Там само. 1925. № 6–7.

Літ.: Сухенко Є. Горіння серця // Дошкіл. виховання. 1967. № 10.

Т. В. Філімонова

Стаття оновлена: 2008