Дорошенко Петро Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорошенко Петро Якович

ДОРОШЕ́НКО Петро Якович (17(29). 10. 1857, с. Баничі Глухів. пов. Черніг. губ., нині Глухів. р-ну Сум. обл. – 13. 07. 1919, Одеса) – краєзнавець, громадсько-культурний діяч. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1881). працював ординатором хірург. університет. клініки (1882–89); від 1889 – міський лікар Глухова (також був повіт. і губерн. земським гласним); від 1908 – дир. Черніг. дворян. пансіону. Водночас займався краєзнав. дослідж.: у своєму помісті у с. Баничі зібрав значну колекцію предметів місц. старовини, вивчав історію Чернігівщини (зокрема Глухова), генеалогію місц. дворян. родів. Чл. Черніг. губерн. ученої архів. комісії (1903). Співзасн. першої у Чернігові укр. г-зії (1917) та Черніг. нар. ун-ту (1918). У липні 1918 очолив Гол. упр. у справах мист-в і нац. культури при Мін-ві нар. освіти Української Держави. Під його кер-вом велися роботи зі створення Нац. архіву, Всеукр. б-ки України, АМ та ін. закладів культури. За сприяння Д. засн. Кам’янець-Поділ. ун-т, Укр. ун-т у Києві, розпочато реставрацію Андріїв. церкви та Софій. собору тощо. Цю ж посаду займав і в уряді Директорії. З наближенням до Києва більшовиків виїхав до Вінниці, згодом – до Одеси, де співпрацював у г. «Нові шляхи». Розстріляний чекістами, місце поховання невідоме.

Пр.: Семейная хроника дворян Искрицких // Тр. Черниг. губерн. ученой архив. комиссии. 1911. Вып. 8; Очерк крепостного права в Малороссии и крестьянская реформа в Черниговской губернии // Там само. 1914. Вып. 11.

Літ.: Зайцев П. П. Я. Дорошенко // Промінь. 1919, 14 верес.; Дорошенко П. Я.: Некролог // Україна. 1919, 6 жовт.; Дорошенко Д. Пам’яті П. Я. Дорошенка // Стара Україна. Л., 1924. Кн. 7–8.

ДА: Архів м. Києва, ф. 16, оп. 324, спр. 133, арк. 6–7; Ін-т рукопису НБУВ, ф. 12, № 686.

О. М. Коваль

Стаття оновлена: 2008