Дорошенко Ярослав Юрійович
Визначення і загальна характеристика
ДОРОШЕ́НКО Ярослав Юрійович (16. 10. 1931, с. Тязів, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. — 20. 03. 2007, Івано-Франківськ) — поет. Чоловік Г. Дорошенко. Член НСПУ (1982). Обл. літ. премії ім. Т. Мельничука (2002), ім. Марійки Підгірянки (2006). Закін. Івано-Фр. пед. інститут (1968). Був заарешт. 1950 як організатор і провідник молодіж. ОУН, засудж. до 25-ти р. виправно-труд. таборів та 5-ти р. позбавлення громадян. прав. Покарання відбував у воркутин. таборах (РФ). Звільн. 1955. Реабіліт. 1992. Працював 1955–67 на виробництві; 1967–73 — журналістом обл. газет; 1974–88 — в Обл. упр. кінофікації. 1988–2003 — в Івано-Фр. організації НСПУ: кор.-організатор Бюро пропаганди худож. літ-ри, від 1990 — голова організації. Від 2003 — завідувач відділу ж. «Перевал» (Івано-Франківськ). Почав друкуватися від 1957. Видав поет. зб. «Зоряниця» (1972), «Живучість» (1979), «Жага» (1984; усі — Ужгород), вінок сонетів «Весла часу» (1994), зб. вибр. сонетів «Сонце у сльозині» (1996), вибране «Дерев собори золоті» (2001), вірші для дітей «Веселятка» (2005; усі — Коломия). Лірич. герой поезій Д. одухотворений природою, романтично розкриває її красу. Сонетна палітра приваблює багатогранністю та щирістю емоцій, почувань, вражень.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
