Дорошенко Ярослав Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дорошенко Ярослав Юрійович

ДОРОШЕ́НКО Ярослав Юрійович (16. 10. 1931, с. Тязів, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. – 20. 03. 2007, Івано-Франківськ) – поет. Чоловік Г. Дорошенко. Чл. НСПУ (1982). Обл. літ. премії ім. Т. Мельничука (2002), ім. Марійки Підгірянки (2006). Закін. Івано-Фр. пед. ін-т (1968). Був заарешт. 1950 як організатор і провідник молодіж. ОУН, засудж. до 25-ти р. виправно-труд. таборів та 5-ти р. позбавлення громадян. прав. Покарання відбував у воркутин. таборах (РФ). Звільн. 1955. Реабіліт. 1992. Працював 1955–67 на вироб-ві; 1967–73 – журналістом обл. газет; 1974–88 – в Обл. упр. кінофікації. 1988–2003 – в Івано-Фр. орг-ції НСПУ: кор.-організатор Бюро пропаганди худож. літ-ри, від 1990 – голова орг-ції. Від 2003 – зав. відділу ж. «Перевал» (Івано-Франківськ). Почав друкуватися від 1957. Видав поет. зб. «Зоряниця» (1972), «Живучість» (1979), «Жага» (1984; усі – Ужгород), вінок сонетів «Весла часу» (1994), зб. вибр. сонетів «Сонце у сльозині» (1996), вибране «Дерев собори золоті» (2001), вірші для дітей «Веселятка» (2005; усі – Коломия). Лірич. герой поезій Д. одухотворений природою, романтично розкриває її красу. Сонетна палітра приваблює багатогранністю та щирістю емоцій, почувань, вражень.

Літ.: Салига Т. Постійність змін // Дніпро. 1980. № 2; Його ж. У глибинах гармонії // Там само. 1986. № 1; Юсип Д. Сонетарій Ярослава Дорошенка // Галичина. 1995, 3 черв.; Осадчук П. Поет розмовляє з деревами // ЛУ. 2004, 30 груд.

Т. Ю. Салига

Стаття оновлена: 2008