Достовірність, вірогідність

Визначення і загальна характеристика

ДОСТОВІ́РНІСТЬ, вірогідність — термін, що по­значає сприйня­т­тя істини чи пере­конань в істин­ності певного зна­н­ня. Якщо Д. характеризує від­повід­ність зна­н­ня дійсності, вона фіксує фактичну істин­ність. Якщо ця від­повід­ність є про­блематичною чи предметом субʼєктив. пере­кона­н­ня, Д. стає варіантною, залежно від змін­них ситуацій прийня­т­тя того, що вважають субʼєктом незаперечним чи інтуїтивно очевидним: те, що є Д. для одного (індивідуал. чи колектив.) субʼєкта, може не мати статусу Д. для ін. субʼєкта; те, що є Д. для однієї епохи (часу), може стати недостовірним для ін. епохи (часу). Д. перед­бачає інтерсубʼєктивність (стандарти, парадигми, норми або символи віри), аргументації, об­ґрунтува­н­ня, демонструва­н­ня, свідче­н­ня, які ви­знаються колектив. досві­дом певного культур. середовища. Осн. філос. про­блемою, повʼязаною з поня­т­тям «Д.», є пита­н­ня про можливість зна­н­ня, яке мало б статус Д. для будь-якого субʼєкта, пита­н­ня про можливість «абсолют.» чи «понад­субʼєктив.» Д. Релятивізм та скептицизм у тій чи ін. формі заперечують можливість Д., яка б не залежала від часу (істор. епохи) та соц.-культур. середовища. Найбільш виразно це заперече­н­ня об­стоював К. Поп­пер, наполягаючи на конвенційності Д. у науці. Однак у європ. філософії домінує уявле­н­ня про звʼязок поня­т­тя «Д.» із самою ідеєю науки, орієнтов. на здобу­т­тя зна­н­ня, в істин­ності якого субʼєкт пере­конаний і має числен­ні засоби, під­стави це пере­кона­н­ня зберігати та по­глиблювати. У науці існує певне «когнітивне ядро», якому надають статус Д. від­повід­но до прийнятих норм, стандартів пере­вірки й об­ґрунтува­н­ня наук. зна­н­ня. Деякі елементи «ядра Д.» з часом, можливо, виявлять свою від­носність чи на­ближений характер, але це не означає, що всі вони з часом будуть фальсифіковані. Консенсус наук. спільноти щодо Д. певного «когнітив. ядра» спирається на величез. колектив. досвід багаторазової пере­вірки, під­твердже­н­ня зна­н­ня, традиції його викори­ста­н­ня, без­успішність спроб його фальсифікації. Водночас пі­знав. практика встановлює певні обмеже­н­ня для сфери, де це зна­н­ня зберігає статус Д., вносить необхідні уточне­н­ня, корективи у його зміст. Колектив. досвід людства є також під­ставою для на­да­н­ня статусу Д. масиву знань жит­тєвого світу людини, на­громадженому у ви­гляді нар. досвіду та мудрості. У теорії ймовірностей Д. — подія, імовірність якої дорівнює 1.

В. М. Свириденко

Завантажити статтю