Доценко Ростислав Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Доценко Ростислав Іванович

ДОЦЕ́НКО Ростислав Іванович (19. 04. 1931, Київ – 24. 10. 2012, там само) – перекладач, літературознавець, критик, есеїст. Чоловік Н. Вірченко. Чл. НСПУ (1986). Літ. премії ім. М. Рильського (1993) та М. Лукаша (2000). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2007). Від 1950 навч. на укр. відділ. філол. ф-ту Київ. ун-ту. 14 лютого 1953 заарешт. за антирад. висловлювання і поширення творів «бурж.-націоналіст.» авторів, засудж. до 8-ми р. виправно-труд. таборів з конфіскацією майна. Працював на буд-ві Куйбишев. ГЕС. У таборах став співзасн. підпіл. «Групи рев. марксистів», яка мала на меті побороти тоталітар. режим в СРСР. 1956 засудж. ще до 7-ми р. виправно-труд. таборів (Совгань, Тайшет. траса, Мордовія). 15 квітня 1963 був звільн., поновився у Київ. ун-ті, який закін. 1965. Відтоді працював ред. зарубіж. літ-ри у вид-ві «Дніпро» (Київ), виконав значну роботу при укладанні 12-том. збірки творів Дж. Лондона (1969–72). Після відмови співпрацювати з КДБ 1972 звільн. з вид-ва. 1974–88 – ред. Центр. респ. с.-г. б-ки (Київ). Перекладає з амер., англ., ірланд. та польс. літ-р. У перекладі Д. вийшли окремими книгами романи «Портрет Доріана Ґрея» О. Вайлда (К., 1968; 2003; Л., 2004; нова ред. – Х., 2006), «Останній з могікан» Ф. Купера (1969), «Крадії» (1972) та «Домашнє вогнище» (1983; спільно з В. Корнієнком) В. Фолкнера, «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей» К. Воннеґута (1976; надрук. під алонімом Петро Соколовський), «Великі сподівання» Ч. Діккенса (1986; повний текст роману – Х., 2003), «Звіяні вітром» М. Мітчел (1992, кн. 1–2; перевид. під назвою «Розвіяні вітром», Х., 2004), оповідання «Золотий жук» Е. По (1972), «Оповідання і памфлети» М. Твена (1972), «Червоне листя» В. Фолкнера (1978; один із перекладачів обох), зб. творів ірланд. письменників «Господар у домі» (1981), «Гості Ірландії» Ф. О’Коннора (1984), «Сучасна ірландська новела» (1983; один із перекладачів), зб. фольклору «Англійські прислів’я та приказки» (1980), «Ірландські прислів’я та приказки» (1982), ірланд. нар. казки «Казки Смарагдового острова» (1987). Переклав з англ. мови праці Ю. Луцького «Між Гоголем і Шевченком» (1998) та Ю. Шевельова «Пролеґомена до вивчення мови та стилю Григорія Сковороди» (Шерех Ю. «Поза книжками із книжок», 1998). Низку перекладів, здійснених Д., опубл. у ж. «Всесвіт»: романи «Шкільні джунґлі» І. Гантера (1967, № 1; спільно з В. Максимчуком), «Міґель-стріт» В.-С. Найпола (1983, № 2), «В свою останнюю годину» В. Фолкнера (1986, № 6), «Овідій Назон – поет» Я. Бохенського (2000, № 3–4), повість «Домівка гірської худоби» Д. Лессінґ (1976, № 5); а також у окремих виданнях: повісті «Цяця» К. Саймака («Пригоди, подорожі, фантастика», 1985), «Два гуртоправи» В. Скотта («Книга пригод», вип. 4, 1991); у зб. творів Е. Сетон-Томпсона «Вініпезький вовк» (1990), Р.-Л. Стівенсона «Твори в п’яти томах» (1995, т. 1), Дж.-К. Джерома «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)» (1974 – під алонімом Юрій Лісняк) та ін. Завдяки перекладу Д. числен. пропусків і новому редагуванню вперше вийшли укр. мовою повні тексти романів А.-К. Дойля «Втрачений світ» (1994), Р.-Л. Стівенсона «Острів скарбів» (1995, 2003, 2005), Дж. Свіфта «Мандри Ґулівера» (2005) та ін. Д. – автор літературознав. студій, статей з питань мовної культури, словникарства, перекладац. справи, бібліографознавства, словник. статей в УЛЕ, УРЕ та ЕСУ. На основі архів. джерел та рідкісних друків оприлюднив низку праць з історії укр. друкарства, еміграції, політ. репресій і голодомору в Україні, зокрема «Під неситим цензурним оком», «Гамсун, голод і колабораціонізм», «Розкоші і злидні української енциклопедизації»; уклав цикл статей «Україна без українців» – про репрес. та емігрант. укр. письменників (О. Кониського, Л. Чернова, М. Тарнавську та ін.). Упорядкував зб. «Радість чорноземна» Л. Гребінки (1990), «Трагическая галерея» Ю. Литвина (1995), «Пам’ять: Поезія і проза» Л. Лимана (2002). Автор кн. «Юрій Литвин – поет і правдоборець під в’язничним муром епохи» та «Думки проти ночі» (обидві – 2007). Більшість зазначених книг видано у Києві.

Літ.: Стріха М. Нове наближення до Діккенса // Всесвіт. 1987. Ч. 12; Кочур Г. Ростиславу Доценку – 60 // ЛУ. 1991, 6 черв.; Він просто йде…: Зб. до ювілею Ростислава Доценка. К., 2001.

В. В. Ґабор, І. В. Корунець

Стаття оновлена: 2016