Доценко Яків Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Доценко Яків Миколайович

ДОЦЕ́НКО Яків Миколайович (22. 10. 1923, с. Зубівка Миргород. р-ну, нині Полтав. обл.) – лікар-терапевт. Батько М. Доценка. Д-р мед. н. (1973), проф. (1975). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. у 2-му Харків. мед. ін-ті (1940–41), закін. Військ.-мед. академію в Ленінграді (нині С.-Петербург, 1949). Працював військ. лікарем; у Харків. мед. ін-ті (1960–66); від 1966 – у Запоріз. мед. ун-ті: зав. каф. терапії (1974–87), водночас – проректор з наук. роботи (1974–83), проф.-консультант каф. шпитал. терапії № 2 (1987–2004); одночасно 1974–75 – зав. каф. терапії № 2 Запоріз. ін-ту удосконалення лікарів. Осн. напрями наук. дослідж.: хроніч. бронхіт, регуляція функції зовн. дихання, гемо-, фармакодинаміка, питання імунології та фармакотерапії.

Пр.: Выявление нарушений бронхиальной проходимости // Военно-мед. журн. 1958. № 1; Новый метод определения гликопротеидов в сыворотке крови и практическое значение его в клинике // ВД. 1965. № 6; О формах дыхательной недостаточности у больных ревматическими пороками сердца // Кардиология. 1971. № 8; Применение делагила при противорецидивном лечении больных хроническим бронхитом // КМ. 1984. № 4 (співавт.); Место анацидов в терапии заболеваний органов пищеварения // Запорож. мед. журн. 2002. № 6 (співавт.).

В. В. Дунаєв

Стаття оновлена: 2008