КРОПИВНИ́ЦЬКА Олександра Марківна (20. 05(01. 06). 1888, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 20. 04. 1969, м. Петродворець, нині Пе­­тергоф побл. С.-Пе­тербурга) – співачка (лірико-драматичне со­прано), педагог. Дочка Марка, сестра Володимира й Ольги Кропивницьких. Навч. у Харків. г-зії (1901–05), брала уроки гри на фортепіано у А. Бенша. 1905 дебютувала у публ. концерті в Харкові. За рекомендацією К. Сен-Санса брала уроки співу в Р. Карон і гри на фортепіано у С. Тальберґа (Париж, 1905). Актор. майстерність вивчала у В. Давидова і В. Петрова у Імператор. театр. уч-щі у С.-Пе­тербурзі (1907–10). Від 1909 бра­ла уроки співу в С. Гладкої, згодом в А. Томської, від 1912 – у А. Котоньї в Римі. Солістка театру «Констанца» у Римі (1914), Театру муз. драми (1915–16) і Нар. дому (1916–20, з пере­р­вою) в Петрограді (нині С.-Пе­тер­бург), Ростов. (РФ, 1920–24, з перервою), Харків. (1918, 1922–23) опер. Від 1925 – у Ленінграді: солістка «Таврійського саду», від 1929 – Нар. дому. У складі трупи Л. Сагайдачного гастролювала містами Росії (1925–29). У 1930-х рр. викладала спів у Театрі муз. комедії у Ленінграді (нині С.-Пе­тербург) та приватно. Володіла голосом великої сили і краси, приємного тембру і широкого діапазону. Виступала з І. Алчевським, Ю. Кипоренком-Доманським, Є. Петрен­ко, П. Цесевичем.

Партії: Ліза, Марія, Тетяна («Пікова дама», «Мазепа», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Купава («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно), Аїда (однойм. опера Дж. Верді), Тоска (однойм. опера Дж. Пуччіні), Недда («Паяци» Р. Леон­кавалло).

Літ.: Горовиц А. О концерте А. М. Кро­пивницкой // Южный край. 1918, 10 мая; Кропивницький В. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького. К., 1968; Лисен­ко І. З родини Кропивницьких // Вітчиз­на. 1978. № 1; Ярош В. Олеся // Кіро­вогр. правда. 1990, 4 лют.; Кропив­ниць­кий В. Спогади про мою сестру // Укр. співаки у спогадах сучасників. К., 2003.

О. П. Кушнірук