Драгоманівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Драгоманівка

ДРАГОМА́НІВКА – фонетичний правопис. Вироблений у 1870-х рр. у Києві групою укр. філологів та ін. культур. діячів (до неї входив і М. Драгоманов) під кер-вом П. Житецького для укладання словника укр. мови. За цим правописом, що продовжував традиції фонетизації укр. орфографії, кожен звук позначали окремою літерою. Тому з азбуки вилучено всі літери, які означали два звуки (є, ї, щ, ю, я, а також й), уведено лат. літеру j та запропоновано передавати йотовані сполученнями jе, jі, jу, jа (на поч. слова і в серед. після голосних та твердих приголосних) або ьа, ье, ьу (після приголосних для позначення їх м’якості: синьа, синье, синьу, порьадок). Замість літери щ послідовно вживали буквосполучення шч: дошч, шчока; закінчення дієслів -ться здебільшого передавали через -тцьа (борітцьа, сподіваjетцьа) тощо. Оскільки на цьому правописі позначився вплив нового фонет. правопису серб. мови, П. Житецький назвав його «герцеговинкою». Але в умовах переслідування укр. друк. слова рос. урядом (Емський указ 1876) цей правопис в Україні не був опублікований і не застосовувався. Проте М. Драгоманов, виїхавши після 1876 за кордон, уперше використав його в укр. зб. «Громада» (Женева, 1878). Відтоді цей правопис дістав назву «Д.». З Женеви Д. проникла в Галичину, де її підтримали політ. однодумці М. Драгоманова. Однак консервативні сили Галичини (зокрема москвофіли) разом з австр. адміністрацією не допустили поширення Д. з політ. мотивів, через що цей правопис не дістав визнання в укр. мові. Ним надрук. 1-е видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного (Женева, 1880), згодом – листування І. Франка з М. Драгомановим.

Г. П. Півторак

Стаття оновлена: 2008