КРОПИВНИ́ЦЬКИЙ Володимир Маркович (16 (28). 08. 1892, хутір Затишок по­близу с. Сподобівка, нині Шевченківського ра­йону Харківської обл. — 16. 06. 1977, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — музичний діяч. Син М. Кропивницького. Закінчив юридичний факультет Петро­градського університету (нині Санкт-Петербург, 1915), водночас на­вчався музики як піаніст і скрипаль (викладач В. Бє­ляєв). 1919 працював у Всеукраїнському театральному комітеті у Харкові; від 1920 — концерт­мейстер, суфлер, хор­мейстер в оперних театрах у Петро­граді; від 1927 — у Ташкенті, Баку, Полтаві, Нижньому Новгороді та Владивостоці; 1931–46 — хор­мейстер у Куйбишевському (нині м. Самара; усі — РФ), 1946–56 — у Ленін­градських театрах опери і балету. Після виходу на пенсію збирав факти із життя і творчості свого батька та написав книгу «Із сімейної хроніки Марка Кропивницького (Спогади про батька)» (Київ, 1968), що від­ображає не тільки життя М. Кропивницького на хуторі Затишок та у Харкові на початку 20 ст., а й широкий контекст українського театрального мистецтва 2-ї половини 19 — початку 20 ст. Листувався з М. Смоленчуком.