Дражевський Артем Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дражевський Артем Миколайович

ДРАЖЕ́ВСЬКИЙ Артем Миколайович (1879, с. Кремінна, нині місто Луган. обл. – кін. 1938, за ін. даними – поч. 1939, м. Владивосток, РФ) – громадсько-політичний діяч, кооператор. Батько Любові та Віри Дражевських. На поч. 1900-х рр. вступив до рос. партії есерів. 1905 брав участь в орг-ції політ. заворушень на Харківщині, за що на 1 р. був ув’язнений у тюрмі м. Куп’янськ (нині Харків. обл.). Мешкав у Харкові, звідки разом із родиною виїхав до м. Катеринодар (нині м. Краснодар, РФ). Працював бухгалтером на буд-ві залізниці. З поч. 1-ї світ. війни мобілізований до рос. армії (служив у штабі Закавказ. військ. округу). 1917 став чл. УПСР. Після Лютн. революції 1917 заснував у Тифлісі (нині Тбілісі) г. «Вісті Закавказу» (виходила двічі на тиждень), активно поширював нац.-патріот. погляди серед вояків-українців. Від січня 1918 співпрацював у тифліс. г. «Українська Народня Республіка», у травні 1918 повернувся до Харкова. Брав участь у створенні центр. органів укр. кооперації у Києві, зокрема 1919 став одним із кер. «Українкустарспілки», що проіснувала до серед. 1920-х рр. У лютому 1927 заарешт. і з групою провід. кооператорів вивезений до Москви, на поч. 1928 засудж. до 3-х р. заслання (відбував у м. Таганрог, РФ). Від 1931 мешкав у Харкові, працював бухгалтером. 1937 заарешт. знову і засудж. до 25-ти р. таборів. Помер у Владивостоц. пересил. таборі.

Літ.: Дражевська Л. Один з них // Україна. 1991. № 12; Її ж. Коротко про моє життя // Родовід. 1999. № 17.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2008