Драйгор Давид Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Драйгор Давид Абрамович

ДРАЙГО́Р Давид Абрамович (10(23). 02. 1906, м-ко Городище Київ. губ., нині місто Черкас. обл. – 26. 04. 1964, Київ) – матеріалознавець. Д-р тех. н. (1958), проф. (1960). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1964). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Ін-т механізації с. госп-ва у Києві (1932), де відтоді й працював (нині Нац. аграр. ун-т): 1936–41 – зав. каф. ремонту машин. 1946–61 – в Ін-ті буд. механіки АН УРСР (нині Ін-т механіки НАНУ): ст. н. с.; 1961–64 – у Ін-ті металокераміки та спецсплавів АН УРСР (нині Ін-т проблем матеріалознавства НАНУ; обидва – Київ): зав. лаб. зносостійкості й оброблюваності металокерам. матеріалів і зав. відділу фіз.-хім. механіки. Досліджував проблеми збільшення рівня надійності та довговічності машин у металург. і вугіл. машинобудуванні.

Пр.: Износ металлов. 1949; Справочник по ремонту грузовых автомобилей. 1952 (співавт.); Влияние колебаний основных узлов токарных автоматов и полуавтоматов на качество обработанной поверхности. 1958 (співавт.); Износостойкость и усталостная прочность стали в зависимости от условий обработки и процента трения. 1959; Влияние трения и износа на усталостную прочность стали с учетом масштабного эффекта. 1963 (співавт.); усі – Київ.

І. І. Панаіоті

Стаття оновлена: 2008