Деген Євген Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Деген Євген Вікторович

ДЕГЕ́Н Євген Вікторович (Деген Евгений Викторович; 21. 09. 1866, Москва – 1904) – російський літературний критик, архівіст. Після закінчення фіз.-мат. ф-ту Ун-ту св. Володимира у Києві (входив до гуртка «драгоманівців») 1890 вступив на істор.-філол. ф-т Харків. ун-ту, однак у тому ж році за зберігання кн. І. Франка «На дні» та праці М. Драгоманова «Историческая Польша и великорусская демократия» звинувачений у політ. неблагодійності, внаслідок чого змушений продовжувати навчання в Юр’єв. ун-ті (нині м. Тарту, Естонія), який закін. 1893. Мешкав у Києві, деякий час перебував на військ. службі. Від 1898 – нач. архівів Варшав. казен. палати. На цій посаді допомагав М. Грушевському підібрати документи з історії Руського воєводства 16 ст., що готувались до друку в серії «Жерела до історії України-Руси». На сторінках «ЛНВ» опубл. істор.-літ. дослідж. «“Воскресеніе” Л. Толстого» (1900, т. 11, ч. 2), розвідки про творчість італ. поетеси А. Неґрі (1900, т. 10, ч. 2) та нім. поетеси Й. Амброзіюс (1901, т. 14, ч. 2). Автор ґрунтов. ст. «Иван Франко» // «Новое слово», 1897, № 6 – першої серйозної спроби дати твор. портрет укр. письменника на тлі сусп.-політ. умов, у яких він жив і творив; «Воспоминаний дерптского студента» // «Мир божий», 1902, № 3. Загинув під час рос.-япон. війни 1904–05.

Літ.: Погребенник Ф. Іван Франко в українсько-російських літературних взаєминах. К., 1986; Майборода Р. Варшавські кореспонденти Михайла Грушевського (Євген Деген) // Вісн. Київ. славістич. ун-ту. Сер. Історія. 2006. № 27.

ДА: ЦДІА України у Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 442; ф. 317, оп. 1, спр. 493; ф. 274, оп. 1, спр. 319; Ін-т рукопису НБУВ, ф. 31, № 941–945; ф. 3, № 14732–14733.

Р. В. Майборода

Стаття оновлена: 2007