Деградація ґрунтів

Визначення і загальна характеристика

ДЕ­ГРАДА́ЦІЯ ҐРУНТІ́В — погірше­н­ня властивостей ґрунтів, зумовлене зміною умов ґрунто­утворе­н­ня внаслідок господарської діяльності людини або природних процесів, стимульованих цією діяльністю, що су­проводжується втратою ґрунтами продуктивних та екологічних функцій. Осн. види Д. ґ.: водна та вітрова ерозії, що призводять до втрати найродючішого шару; засоле­н­ня, осолонцюва­н­ня, під­кисле­н­ня, під­лужува­н­ня, які погіршують їхні фіз. характеристики; руйнува­н­ня структури, ущільне­н­ня, заплива­н­ня поверх­ні, кірко­утворе­н­ня; зниже­н­ня фільтрувал. здатності; втрата макро- та мікро­елементів — основи живле­н­ня рослин; не­сприятливі зміни кількості, видового складу та активності мікроорганізмів; зниже­н­ня буфер. ємності. Д. ґ. на с.-г. угі­д­дях є наслідком неправильної агротехніки і нерац. викори­ста­н­ня земель, що порушує комплексну здатність ґрунту до самозбереже­н­ня й саморегуляції. Д. ґ. зумовлюють також техноген­ні за­брудне­н­ня. Надмірна роз­ораність ґрунтів в Україні (в окремих регіонах пере­вищує 80 %), особливо на схилах різної крутизни, спричиняє активізацію ерозій. процесів (від 1960-х до серед. 1990-х рр. площа змитих орних земель зросла на 26 % і досягла 11 млн га). Зменше­н­ня вмісту гумусу через ерозію та ін. де­структивні процеси у ґрунтах за остан­нє столі­т­тя досягло 25–30 %. За даними Ін­ституту землеробства УААН (смт Чабани Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.), щорічний дефіцит гумусу становить 110 кг/га. Чин­никами Д. ґ. є також за­брудне­н­ня їх пестицидами, важкими металами та радіонуклідами (7,1 млн га), різні вторин­ні процеси, спричинені меліорацією (зокрема осолонцюва­н­ня, засоле­н­ня, під­топле­н­ня — у Степу й Лісо­степу, виснаже­н­ня і вітрова ерозія торфовищ — на Поліс­сі). Внаслідок де­градації погіршуються агрономічно важливі властивості й екол. функції ґрунтів (режими транс­формації біо­ген. елементів, вологи, тепла, повітря). Крім того, наслідком Д. ґ. є погірше­н­ня стану ін. компонентів довкі­л­ля — евтрофікація водойм, за­брудне­н­ня під­ґрунт. вод, збільше­н­ня концентрації в атмо­сфері теплич. газів та ін. Осн. положе­н­ня щодо охорони, від­творе­н­ня й під­вище­н­ня родючості ґрунтів, збереже­н­ня екол. функцій ґрунт. покриву ви­значено в Законі України «Про охорону земель» (2003).

Літ.: Докучаєв В. В. Наші степи колись і тепер / Пер. з рос. К.; Х., 1949; Основы агрофизики. Москва, 1959; Ревут И. Б. Физика почв. Ленин­град, 1972; Медведєв В. В., Лактіонова Т. М. Типологія та оцінка де­градації ґрунтів // Вісн. Харків. аграр. університету. Сер. Ґрунто­знавство, агрохімія, землеробство, ліс. госп-во. 1999. № 1; Медведєв В. В. Наукові під­ходи до оцінюва­н­ня якості ґрунтів (на прикладі України) // Страны и регионы на пути к сбалансирован­ному развитию: Сб. науч. тр. К., 2003.

Т. М. Лактіонова

Завантажити статтю