Дезінформація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дезінформація

ДЕЗІНФОРМА́ЦІЯ (від дез… та інформація) – спотворена, свідомо неправдива, провокаційно-тенденційна інформація, поширена як правдива з метою введення в оману громадськості, політичних опонентів, конкурентів тощо. Д. також називають сам процес поширення у ЗМІ чи у ін. спосіб викривлених або свідомо неправдивих відомостей. У військ. справі Д. – спосіб оператив. (тактич.) або стратег. маскування, суть якого полягає у планомір. навмис. розповсюдженні неправдивих відомостей про власні ЗС, їх склад, озброєння, боєздатність і плани військ. дій. Для цього здійснюють імітовані перегрупування підрозділів і частин, облаштування фіктив. аеродромів і військ. об’єктів, комплекс ін. демонстратив. дій. Д. використовують не лише для досягнення конкрет. поточ. мети, але й у довгострок. періоді. Так, за доби рад. тоталітаризму Д. стала складовою держ.-політ. стратегії СРСР. Щоб приховати реалії внутр. і світ. розвитку та утримувати народ в інформ. вакуумі, правляча верхівка як одну з форм Д. застосовувала т. зв. критику буржуаз. фальсифікацій. Десятиліттями рад. сусп-ву нав’язувались надумані ідеол. стереотипи «загниваючого капіталізму», «переваг соціалізму», «агресивності НАТО», «злодіянь ОУН–УПА» та ін., що призвело до дезінформованості кількох поколінь рад. громадян і негативно вплинуло на свідомість людей (наслідки цього процесу відчутні донині). Останнім часом в Україні Д. широко використовують під час вибор. кампаній на всіх рівнях з метою ослаблення позицій конкурентів. Див. також Демагогія, Провокація, Фальсифікація.

Літ.: Бондар Ю. Свобода слова: українська мірка; Кормич Б. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи (обидві – К., 2004).

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2007