Крушельницька Лідія Сильвестрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крушельницька Лідія Сильвестрівна

КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Лідія Сильвестрівна (дівоче – Каратницька; 10. 05. 1915, м. Кути, нині смт Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 04. 03. 2009, м. Нью-Йорк, США) – актриса, співачка (сопрано), режисер, театральна діячка. Дружина Л. Крушельни­ць­кого. Засл. діяч мист-в України (2002). Орден княгині Ольги 3-го ступ. (2007). Закін. Консервато­рію ім. С. Монюшка (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1937; кл. Е. Галлер), Львів. консерваторію (1939; кл. вокалу А. Дідура; кл. драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львів. опер. театру. Працювала від 1943 у Станіслав. укр. драм. театрі ім. І. Франка. 1944 виїхала до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чол. хору «Муза». 1946–47 брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в За­льцбурзі). 1949 емігрувала до США. 1950–65 – актриса Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 – кер. і реж. Студії мист. слова (обидві – Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Кос­тенко. Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ко­­вальчук-Івасівкою. Гастролюва­ла в Україні (1991, 2002).

Ролі: Оксана («Бояриня» Лесі Українки), Палажка («Мартин Боруля» І. Кар­пенка-Карого), Аміна («Ясні зорі» Б. Грін­ченка), Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра).

Партії: Оксана («Запорожець за Ду­наєм» С. Гулака-Артемовського), Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).

Вистави: «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки), «Триптих» (1983) Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черкасенка (1972), «Псалми Дави­дові» (1974), «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975), «Склянка води» Е. Скріба (1976), «Іван Вишенський» за І. Франком (1977), «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980), «Троянові діти» за Н. Забілою (1983), «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985), «Ярослав Муд­рий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України), «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).

Літ.: Чапленко Н. Студія мистецького слова // Наше життя. 1970. Ч. 2; Во­­лянська Л. Тріумф Лідії Крушельниць­кої і її студії // Свобода. 1980, 13 груд.; Навроцька Х. Слово про Лідію Кру­шель­ниць­ку // Наше життя. 1989. Ч. 4; Гайдабура В. Летючий Корабель Лідії Крушельницької. К., 2006.

М. І. Гамкало

Статтю оновлено: 2014