Дейнекін Валерій Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дейнекін Валерій Дмитрович

ДЕЙНЕ́КІН Валерій Дмитрович (04. 01. 1955, Кіровоград – 30. 01. 2003, там само) – режисер, актор, педагог. Засл. арт. України (1998). Чоловік І. Дейнекіної. Закін. Кіровогр. пед. ін-т (1976), Моск. театр. уч-ще при Держ. театрі ім. Є. Вахтангова (1985; викл. М. Кнебель, Л. Ставська). Працював у Кіровограді: 1976–91 – худож. кер. молодіж. театру «Резонанс»; викл. культури мови Пед. ін-ту; 1991–2003 – реж., 1997–2000 – гол. реж., 2000–03 – реж.-постановник Укр. муз.-драм. театру ім. М. Кропивницького. Прихильник реаліст. напряму в мист-ві. Режисер. роботам притаманні гострота, контрасти, легкість, вишуканість, виразність форм.

Вистави: «Ніч після випуску» В. Тендякова (1982), «Наодинці з усіма» О. Гельмана (1985), «Єдиний спадкоємець» Ж. Реньяра (1989), «Отак загинув Гуска» М. Куліша (1991), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1994), «Дві сім’ї» М. Кропивницького (1995), «Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі (1997), «Привіт із того світу» М. Воронова (1997), «Голландочка» І. Кальмана (1998), «Чума обом родинам вашим» Г. Горіна (1998), «Дами і гусари» О. Фредро (2000), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха (обидві – 2002).

Ролі: Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Жеронт («Єдиний спадкоємець» Ж. Реньяра), Папагатто («Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі), Гуска («Отак загинув Гуска» М. Куліша), Шпак («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Монтеккі («Чума обом родинам вашим» Г. Горіна), Граф («Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха), Націєвський («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого).

Літ.: Шурапов В. Синьйор Монтеккі. Кр., 2003.

В. П. Шурапов

Стаття оновлена: 2016