Дейч Лев Григорович

ДЕЙЧ Лев Григорович (псевд.: Сонин, Тучин, Ал­леман, Афанасьев; 26. 09(08. 10). 1855, м. Тульчин Поділ. губ., нині Вінн. обл. — 04. 08. 1941, Москва) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Навч. у 1-й і 2-й київ. г-зіях. Як прихильник ідеології М. Бакуніна 1875 вів рев. пропаганду в Бердян. пов. Таврій. губ. У тому ж році за влас. бажа­н­ням вступив до піхот. полку, який дис­локувався у Києві. За від­сутність на службі від­даний до військ. суду, щоб уникнути покара­н­ня пере­йшов на нелегал. становище. При­єд­нався до гуртка «пд. бунтарів», учасники якого намагалися під­няти селян. пов­ста­н­ня у Чигирин. пов. Київ. губ. за допомогою сфальсифіков. царського маніфесту. 1877 заарешт., 1878 втік з київ. тюрми. Від 1879 — чл. товариства «Земля і воля», після його роз­колу — один із засн. товариства «Чорний пере­діл». На поч. 1880-х рр. еволюціонував від народництва до марксизму, 1883 разом з ін. чорнопередільцями засн. групу «Визволе­н­ня праці». Пере­клав і видав (із влас. перед­мовою) брошуру К. Маркса «Наемный труд и капитал» (Женева, 1883). У 1884 заарешт. і засудж. до 13-ти р. каторги. Покара­н­ня від­бував у Сх. Сибіру та на Забайкал­лі, на­прикінці 1890-х рр. редагував г. «Амурский край» у м. Благовєщенськ (нині РФ). 1901 утік за кордон, уві­йшов до складу керівництва Закордон. ліги рос. рев. соціал-демократії. На 2-му зʼ­їзді РСДРП під­тримав меншовиків. 1905 повернувся у Росію, від 1906 — на заслан­ні, звідки знову втік за кордон. 1911–16 мешкав у США. Спів­працював у нью-йорк. часописах «Свободное слово», «Голос правды», «Новый мир», париз. г. «Призыв», с.-петербур. журналах «Вестник Европы», «Современ­ный мир» тощо. Після Лютн. революції 1917 повернувся у Петро­град (нині С.-Петербург). У травні 1917 на заг.-рос. конф. меншовиків заявив про вихід із фракції. Негативно сприйняв більшов. пере­ворот 1917 і залишив політ. діяльність. Від 1928 — персонал. пенсіонер СРСР. Автор спогадів про Г. Плеханова, В. Засулич, М. Кибальчича, М. Драгоманова та ін.

Завантажити статтю