Дейша-Сіоницька Марія Адріанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Дейша-Сіоницька Марія Адріанівна

ДЕ́ЙША-СІОНИ́ЦЬКА Марія Адріанівна (справж. – Сіоницька; 22. 10(03. 11). 1859, Чернігів – 25. 08. 1932, с-ще Коктебель, нині смт Феодосій. міськради, АР Крим) – співачка (драматичне сопрано), педагог. Засл. арт. імператор. театрів. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1881; кл. Є. Цванцигер, К. Еверарді). Удосконалювала вокал. майстерність у Відні та Парижі (кл. М. Маркезі). Працювала солісткою Маріїн. (С.-Петербург, 1883–91) і Великого (Москва, 1891–1908) театрів. Співзасн. (1906) і викл. (1907–13) Нар. консерваторії у Москві. У 1921–32 – проф. Моск. консерваторії. 1903 брала участь у ювіл. концерті М. Лисенка в Києві, 1907 разом з ним на прохання М. Коцюбинського дала концерт укр. музики в Чернігові. 1906–08 організовувала концерти іноз. музики, 1907–13 (спільно з Б. Яворським) – концерти з нових творів рос. композиторів «Муз. виставки». Володіла сильним голосом красивого тембру рівним у всіх регістрах. Авторка кн. «Пение в ощущениях» (Москва, 1926).

Партії: Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна, 1-е виконання у Москві), Аїда (однойм. опера Дж. Верді), Антоніда, Горислава («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Ліза (1-е виконання у Москві), Марія («Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського), Земфіра («Алеко» С. Рахманінова), Валентина («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно).

Літ.: Ф[индейзен] Н. М. А. Дейша-Сионицкая // РМГ. 1902. № 49; Алексеева Е. М. Дейша-Сионицкая // Сов. музыка. 1962. № 8.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2007