Делімарський Юрій Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Делімарський Юрій Костянтинович

ДЕЛІМА́РСЬКИЙ Юрій Костянтинович (23. 04 (06. 05). 1904, с. Краснопілка, нині Гайсин. р-ну Вінн. обл. – 02. 06. 1990, Київ) – фахівець у галузі неорганічної хімії та електрохімії. Д-р хім. н. (1949), проф. (1950), акад. АН УРСР (1957). Засл. діяч н. УРСР (1974). Премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1972). Золота медаль ім. Д. Менделєєва (1980). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1988). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1928). Викладав у Київ. політех. ін-ті (1932–34). Від 1934 – в Ін-ті заг. та неорган. хімії АН УРСР (Київ): зав. лаб. розплавл. солей (1939–41, 1944–87), водночас заст. дир. з наук. роботи (1944–57), дир. (1960–73), зав. відділу електрохімії розплавл. солей (1973–87), радник при дирекції (від 1987). За сумісн. 1951–64 – зав. каф. неорган. хімії Київ. ун-ту. Очолював Відділ. хім. і геол. наук АН УРСР (1957–60). Співавтор відкриття явища переносу металу з катоду на анод при електролізі іонних розплавів (1960). Засн. школи фіз. хімії та електрохімії розплавл. солей. Створив заг. теорію електрод. потенціалів та електрорушій. сил; розробив основи полярографії, комплексоутворення, кислот.-основ. рівноваг в іонних розплавах; одержав фундам. результати з будови і фізико-хімії високотемператур. електролітів, термодинаміки і кінетики електрод. процесів. Створив низку нових технологій: електроліт. одержання і рафінування металів (берилій, кремній, олово, свинець, сурма, вісмут), сплавів і сполук (алюмінієві лігатури, силумін, силіциди, телуриди), нові способи нанесення гальваніч. покриттів (цинкування, кадміювання, алюмініювання, титанування, вольфрамування), електроліт. очищення стальних відливок сульфідування поверхні сталі та чавуну, нові флюси і дегазатори. Був гол. ред. «Украинского химического журнала» (1968–88), кер. секції високотемператур. хімії Міжнар. електрохім. т-ва (1966–76), головою наук. рад АН СРСР з фізико-хімії іонних розплавів (1969–89), АН УРСР з електрохім. кінетики і термодинаміки (1967–78), респ. правління Всесоюз. хім. т-ва ім. Д. Менделєєва (1970–83).

Пр.: Электрохимия расплавленных солей. Москва, 1960 (співавт.); Электродные процессы и методы исследования в полярографии. К., 1960 (співавт.); Электролитическое лужение из солевых расплавов. К., 1967 (співавт.); Сто лет периодического закона. К., 1969 (співавт.); Полярография на твердых электродах. К., 1970 (співавт.); Неорганическая химия. К., 1973; Структурные свойства ионных расплавов. К., 1974; Электрохимия ионных расплавов. Москва, 1978; Химия ионных расплавов. К., 1980; Теоретические основы электролиза ионных расплавов. Москва, 1986; Прикладная химия ионных расплавов. К., 1988 (співавт.).

Літ.: Юрий Константинович Делимарский // УХЖ. 1964. Т. 30, вып. 4; Юрий Константинович Делимарский: Библиография ученых АН УССР. К., 1991; Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

З. А. Фокіна

Стаття оновлена: 2007