Делімітація кордонів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Делімітація кордонів

ДЕЛІМІТА́ЦІЯ КОРДО́НІВ (від лат. delimitatio – встановлення кордонів) – визначення місцезнаходження та напрямку державного кордону, узгодженого сусідніми країнами. Д. к. фіксують у відповід. угодах, що містять, як правило, доклад. опис проходження лінії кордону на місцевості та геогр. карту, на яку наносять визначену лінію кордону. На основі Д. к. проводять демаркацію кордонів. Після проголошення незалежності України у повному обсязі здійснене договірно-правове оформлення держ. кордонів з Польщею (1992–93), Угорщиною (1993–95), Словаччиною (1993) та Румунією (1997). Делімітація укр.-білорус. держ. кордону узгоджена протягом 1993–97, укр.-рос. – 2003–04. У 1994 оформлене правонаступництво України стосовно кордону континентал. шельфу і виключ. (мор.) екон. зони, встановленої угодами про розмежування континентал. шельфу в Чорному морі між колиш. СРСР і Туреччиною.

Літ.: Трюхан М. Делімітація та демаркація державного кордону України з погляду картографа // Україна та глобал. процеси: геогр. вимір: Зб. наук. пр. К.; Лц., 2000. Ч. 2.

І. В. Барановська

Стаття оновлена: 2007