Деменко Борис Вадимович

ДЕМЕ́НКО Борис Вадимович (20. 04. 1941, Львів — 04. 04. 2021, Київ) — піаніст, музико­знавець, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1997), професор (2000). Член НСКУ (1991). Закін. Київську консерваторію (1965; викл. В. Вороб­йов, В. Топілін, А. Лисенко), аспірантуру при Моск. муз.-пед. Ін­ституті ім. Гнесіних (1979; кер. Ю. Рагс), докторантуру при ІМФЕ (Київ, 1996; кер. О. Костюк). 1967–70 — викладач кафедри історії, теорії музики та гри на муз. інструментах Київ. пед. Ін­ституту; від 1970 — у Київ. університеті культури і мистецтв: 1994–96 — завідувач від­ділу мист.-естет. про­блем культури, 1998–2001 — професор кафедри фортепіано, 2002–07 — каф. теорії музики і муз. вихова­н­ня. 1994–96 — Голова Муз. фонду СКУ. Перший виконавець низки творів для фортепіано Б. Буєвського, В. Годзяцького, Л. Грабовського, В. Губи, В. Загорцева, Ю. Іщенка, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, П. Соловкіна, Є. Станковича, В. Філіпенка, Л. Піпкова. 2002 записав компакт-диск «Boris Lyatoshynsky. Vol. 2. Complete Piano Solo Music. Boris Demenko, piano», 2005–06 — «Борис Лятошинський. Твори для фортепіано. Виконує Борис Деменко», «Борис Деменко. Український фортепіан­ний авангард. Болгарська фортепіан­на метро-ритміка». У виконавстві ре­презентує стиль аналіт. екс­пресіонізму. Об­ґрунтував нове ро­зумі­н­ня часу в муз. мистецтві, роз­робив нотно-матем. еталон всезаг. мірності тривалості (т. зв. еталон муз. часу). Брав участь у створен­ні фільмів «Зі стежок на шлях широкий» (до 150-річчя від дня народж. М. Лисенка; 1992, реж. Ю. Суярко), «Б. Н. Лятошинський» (до 100-річчя від дня народж. Б. Лятошинського; 1995, реж. В. Скворцов; обидва — Київ. кіностудія наук.-популяр. фільмів).

Завантажити статтю